Через 2 часа сдавать! Рассказ Евгения Васильевича Клюева ,,Главнокомандующая пушинка"
Написать сочинение, отвечая на эти вопросы ( связно)
1.Чем рассказ похож на сказку и чем не похож?
2.Почему пушинка становится главнокомандующей?
3.Как автор относится к героине?
4. В каких словах выражено это отношение?​

про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони  сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.

железняков. в. к.

"путешествие с багажом."

мальчик приезжает в москву, для того чтобы найти своего отца. он его находит. но потом его ждёт разочарование, т.к его отец хвастливый и совсем не помнит его.

що для мене рідна мова? це питання дуже важливе для кожного громадянина, адже мова - це головна складова нації. запитайте себе: "а що для мене рідна мова? " і спробуйте відповісти на це питання щиро і відверто. я - патріот, бо люблю свою країну, люблю рідну мову, що наче соловїний спів-ніжна й мелодійна. любов до рідної мови - невідємна частина мого життя. ще з дитинства мама співала мені колискову рідною мовою про барвінок і вербу, про рідну державу. і зараз я порівнюю свою мову з піснею, з клекотом журавлів, зі співом пташок, з шумом джерельця. бо усе це - моя мова, і я берегтиму її як скарб, як зіницю ока. бо я громадянин, і мова моя - це основа життя!

век живи - век учись

не секрет, что учиться надо всю жизнь. сначала мы учимся в школе (кто 9, кто 11 лет), потом начинается студенческая жизнь. каждый выбирает профессию по своим умениям, знаниям и стремлению к чему-либо.

школьные годы, говорят, чудесные, но, к сожалению, не надолго, и надо стремиться успеть получить максимум того, что даёт школа. понятно, что после детского сада ребёнку трудно усидеть на уроке 40 минут, и поэтому первоклассникам устраивают во время урока так называемую пятиминутку, где они делают зарядку как всего тела, так и разминают запястья. поначалу ребёнку хочется пойти в первый класс, но после того, как он столкнётся с трудностями, он начинает отлынивать от занятий в школе.

в средней же школе - с 7-го класса - школьник начинает понимать, что ему через 2 или 4 года сдавать выпускные экзамены, и начинает браться за ум (проверено на собственном опыте).

учиться надо не только в школьные и студенческие годы, но и всю жизнь у старшего поколения и на своих ошибках. как говорится, на ошибках люди учатся. так давайте же будем учиться всю жизнь!