Интересные факты и бажове
​

Его отец по фамилии был Бажев, а не Бажов, и ударение ставилось на первый слог.

Уличным прозвищем Павла Бажова было «Колдунков», а одним из его многих литературных псевдонимов — Колдунков Егорша. Дело в том, что фамилия «Бажов» происходит от уральского диалектного слова «бажить», что значит ворожить, предвещать.

Закончив училище, Бажов поступил в возрасте 14 лет в Пермскую духовную семинарию и проучился там шесть лет.

Бажов всегда тяготел к литературе, и на протяжении жизни собирал услышанные им в деревнях сказки. Сам же он создал литературный жанр, получивший название «советский литературный сказ».

В годы гражданской войны Бажов являлся членом отряда «Красных орлов», преследовавших священнослужителей и гражданских лиц, не скрывавших своей религиозности.

В воспоминаниях о своём любимом отце дочь писателя Ариадна Бажова-Гайдар пишет о том, что Павел Бажов очень любил детей, и они отвечали ему такой же преданной любовью. Писатель разговаривал с детьми безо всякого сюсюканья, как с взрослыми людьми, так как был опытным и наблюдательным педагогом.

Литературой Павел Бажов увлёкся в качестве писателя лишь в возрасте 57 лет.

Советский народ дважды избирал Бажова депутатом Верховного Совета в 1946 и 1950 годах.

За всю свою жизнь Бажов написал около 50 сказов.

Факты про Бажова!

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

осень наступила

высохли листы

тучка небо кроет

солнце не блестит

вянет и желтеет травка на лугвх..