Побутова деталь у повісті Гобсек: а) засвідчує рівень життя героя;
б) відповідає тій соціальній сходинці, на якій стоїть герой;
в) доповнює нашу уяву про світ людей;
г) є засобом проникнення у внутрішній світ героїв;
д) проливає світло на головні закони людського існування.

війна поклала свій слід на кожній людині. війна ні над ким не зжалілася.

на теперішній час ще є декілька дітей-війни. але через декілька років не залишиться для наших нащадків згадки про ті сумні часи. де загибли багато людей. де люди довіряли своє життя невідомим людям. 

у цих двох творах головні герої виживають, але їхні сім"ї загинули. вони живуть і надалі, але з великим горем на серці. яке дуже важко забути. адже там загинули їхні сім"ї. в одному творі його сім"я загинула через авіостанцію. тому що їхній будинок був близько біля автостанції. в другому творі після війни він зайшов у рідну школу, яку не впізнав. але коли він зайшов у клас, то він побачив надпис на дожці: "подорожній, коли ти прийдеш у ". це написав він на уроці. він не закінчений. тому що там не , а спарта. це дві різні сім"ї, де загинула вся сім"я крім того хто пішов на війну. це дві різні долі, яких опалила війна!

правила поведения на

я часто замечаю, как многие люди неприлично ведут себя на улице- выкидывают мусор на дорогу, всех толкают, могут   даже не извиниться! неприятно наблюдать за такими действиями! давайте будем уважать себя и окружающих: не толкаться, не разбрасывать мусор, не кидаться "в шутку " камнями, пусть правила поведения наулице все! /./ по-усмотрению) 

бобчинский и добчинский оба низенькие коротенькие любопытные   чрезвычайно похожи друг на друга оба с небольшими брюшками; оба говорят скороговоркою и чрезвычайно много жестами и руками. добчинский немножко выше и сурьёзнее бобчинского, но бобчинский развязнее и живее.оба петра ивановичи бобчинский и добчинский — не чиновники, они помещики, им есть на что жить, они не служат за жалованье и в силу этого, казалось бы, не зависят от градоначальника, он им не указ. на самом деле и они неразрывно связаны со всем происходящим в их провинциальном уездном городе. и подлаживаясь под всеобщее единение с чиновниками городка — мол, и они здесь не последние люди, тоже несут взятки хлестакову. за что они-то несут, зачем и им подкупать ревизора? возможно, что они и сами не ответят: просто так, чтобы быть со всеми, не отстать от других, не оказаться не у дел. в интерпретации гоголя эти образы нелепы и , они хотят что-то значить в общественном смысле, но обречены попадать впросак, они смешны и трагичны — в структуру чиновнической епархии не входят, вот и пытаются доказать свое участие в жизни города; не появись они сами — о них никто и не вспомнит, оттого и суетятся.

из сборника а.н. афанасьева «народные сказки» сказка "золотая рыбка" а.с. пушкин "сказка о рыбаке и рыбке" к. "золотая рыбка" кот леопольд и золотая рыбка вовка в тридевятом царстве братья гримм "рыбак и его жена"