1)Как вы думаете, чем объяснить то, что история создания романа "Хранитель древностей" было сопряжена с большими трудностями в публикации?

2)Первоначально роман "Хранитель древностей" назывался "Алма-атинская повесть". Как вы думаете, почему Ю. Домбровский изменил название? Как вы понимаете название "Хранитель древностей"? Обоснуйте свое мнение.

3)Как решаются в романе проблемы свободы и несвободы, живого и мертвого?

багира- чорная кошка, настойливая, сур*езная, рупливая кошка. яна вельми разумная, мае инстынкт. гэта кошка умее личыць да трох. кошка вельми важная, вельми нагадвае чорную пантэру.

мой самый памятный день в жизни-это день когда я первый раз пошёл в детский садик.помню как сейчас,я вхожу в игровую комнату,а там много -все играют кто во что,а меня как будто никто не одна девочка,как я потом узнал по имени-светлана,подошла ко мне и говорит-! а как тебя зовут? я улыбнулся и ответил-меня зовут саша! она взяла меня за руку и мы пошли играть! после этого случая было ещё много памятных моментов в жизни,но почему-то именно этот запал в мою душу! я часто вспоминаю его с улыбкой на лице,и чувствую себя вновь ребёнком, как много лет где сейчас эта девочка? что с ней стало? какова её дальнейшая судьба? ведь после детского сада я её больше не хочется верить,что у неё всё это действительно был и остаётся самым памятным днём в моей жизни!  

тем что произведения о лете слишком яркие,поднимаются яркие тона и часто используются веселье,забавы и развлечения.а вот произведения об осени часто ассоцирируются с частым застоем общества,унылость,усталось и небольшие лишь части увлечений общества.

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!