Как в судьбах героев рассказа А. И. Солженицына «Матрёнин двор» отразились события истории России в послевоенное время?

Как лихо может измениться жизнь человека за несколько лет. Так уж случилось, что и в России в XX веке произошло множество событий, которые очень серьезно меняли ход ее истории.

Александр Исаевич Солженицын пережил вместе с Россией и ее народом все тяготы как военной, так и послевоенной жизни. Солженицын писал о том, что видел сам. Солженицын описывает отдельное событие в своих произведениях. Он не пытается “захватить” сразу всю Россию. Но с этого одного эпизода можно понять, что происходило в каждом селе. Можно понять, как жила страна, как жили люди в это время.

Описывая послевоенную Россию, Солженицын выступал как историк. Первым сказал правду. Обнищавший народ, который работал за грамоты и ради великих идей, которые выдвигали руководители страны. Отсутствие морали, равнодушие людей. Россия, описываемая Солженицыным, — это тоталитарное государство, в котором у человека нет почти никаких прав, но очень много обязанностей.

В своих произведениях Солженицын показывает кризис русской деревни, который начался сразу после семнадцатого года. Сначала Гражданская война, затем коллективизация, раскулачивание крестьян. Крестьяне были лишены собственности, они потеряли стимул в работе. А ведь крестьянство позже, во время Великой Отечественной войны, прокормило всю страну. Жизнь крестьянина, его быт и нравы — все это очень хорошо можно понять с произведения, которое А. И. Солженицын написал в 1956 году. “Матренин двор” — это автобиографическое произведение. Главный герой в нем — это сам автор. Это человек, который отсидел в лагерях большой срок (маленьких тогда не давали) , который хочет вернуться в Россию. Но не в ту Россию, которая была изуродована цивилизацией, а в глухую деревню, в первозданный мир. Где будут печь хлеб, доить коров и где будет прекрасная природа: “На взгорке между ложков, а потом других взгорков, цельно-обомкнутое лесом, с прудом и плотиной. Высокое поле было тем самым местом, где не обидно бы и жить и умереть. Там я долго сидел в рощице на пне и думал, что от души бы хотел не нуждаться каждый день завтракать и обедать, только бы остаться здесь и ночами слушать, как ветви шуршат по крыше — когда ниоткуда не слышно радио и все в мире молчит”.

да                                                                    

Объяснение:

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.