Как называет Пушкин врагов киевлян? ​

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

1)ветер

2)земля

3)рука

4)сон

                                  мой новый друг.

        однажды в одно прекрасное зимнее утро, я увидел как залетел к нам на воробушек. он сел к нам на карниз за окном   и смотрел прямо на меня, поджав одну лапку, он немного дрожал и   одно крыло у него свисало. я понял, что он был ранен. я быстро подбежал к окну, открыл его и взял воробушка на руки. воробушек даже не испугался и не вздрогнул, как будто   сам хотел, чтоб я его взял.   я занес его в дом и начал отогревать. воробушек совсем меня не боялся. мы с ним подружились и я его оставил у себя. я начал за ним ухаживать.каждый день кормил воробушка, поил. птица привыкла ко мне. воробушек узнавал меня  когда я заходил в комнату,  он радостно пищал   и махал крыльями.

      когда он поправился я его   выпустил на волю. всякий раз птица летела обратно ко мне. но потом все таки улетел.он помнил меня. увидит на улице и садится ко мне на плечи.

      вот так однажды я встретил   верного друга у себя на .

  встреча была бурная, он радовался встрече, внешне это выглядело грубовато, потому что он хотел вырастить сыновей в спартанском духе! характеризует его, как человека грубого, своевольного, но все-таки любящего отца.