Твiр роздум на тему Що бачить i що не бачить людина (за п'эсою "Блакитний Птах").

Так, я цілком погоджуюся з думкою про те, що людина є доти людиною, доки вона не втратила здатність бачити, крім потворності життя, і його красу. Адже вміння побачити крізь хмари сонце, посміхнутися крізь сльози і знайти бажання жити — великий талант, який дається людині від Бога або досягається потужною роботою власної душі.

Ця думка стала з недавнього часу моїм стійким переконанням, що допомагає мені бути оптимістом і впевнено відчувати себе в будь-якій ситуації. Я почав замислюватися над тим, у чому ж причина успішності й неуспішності? Чому люди в однакових обставинах діють по-різному і світ сприймають по-різному? Чому хтось у дощі бачить оновлення, а хтось — лише бруд і мряку, хтось у поразках шукає зернини досвіду, а когось невдачі руйнують і пригнічують?

Міркуючи над цими водночас буденними питаннями, зрозумів, що вся справа в самій людині, а не в обставинах. У тому, як реагує людина на все, що відбувається навколо неї і з нею, виявляється людська сутність, філософія її життя.

реальный случай, но не мой.

уставшие хозяева кошки уснули крепким сном. поздно ночь их разбудили дикие крики их питомца. отец семейства попытался встать, чтобы успокоить ее, но упал, потеряв сознание. от грохота проснулась мать. поняв, что произошло, она доползла до окна и открыла его. тем самым проветрила комнату, где спали она , ее муж и грудной ребенок.

  так маленькая кошка спасла семью.