Характеристика дітей, що стали власниками золотих квитків з фільму "Чарлі і шоколадна фабрика"​

Авґуст Ґлуп

Авґуст є першим щасливчиком, який потрапив до шоколадної фабрики. Це товстий, ненажерливий, жадібний хлопчик. Ось як він сам охарактеризував себе: «Я дуже люблю поїсти, особливо шоколад. Мені його завжди мало. Добре, що я знайшов золотий квиток і поїду на шоколадну фабрику — там справжня шоколадна річка. Ох, яка смакота! Я там наїмся…».

Авґуст Ґлуп, як вже було відзначено, першим знайшов золотий квиток. Першим він і вибув з загадкового змагання Віллі Вонки, оскільки звалився у шоколадну річку. Це розпещений і дурний хлопчик. Хоча обжерливість і нерозсудливість — це його єдині пороки, на відміну від інших учасників. Кругозір Авґуста настільки малий, що обмежується тільки помислами про їжу. Він не може навіть хоч трохи передбачити наслідки своїх вчинків. Крім того, цей хлопчик дуже безпорадний. Він у всьому залежитить від своїх батьків. Не може без мами й кроку ступити. Така безпорадність говорить про дуже сильний симбіоз. У симбіозі завжди беруть участь дві особи, кожна з яких як би трошки неповноцінна. Проте разом вони утворюють одну повноцінну особистість. Як правило, саме симбіотичні особистості схильні до згубних пристрастей: алкоголізм, переїдання, наркоманія. .

Віолетта Бореґард

Це дурнувата та нахабна дівчинка, яка стала чемпіонкою з жування жуйок. Її власний рекорд у жуванні однієї жуйки — три місяці підряд. Віолетті подобається чіпляти жуйки на стільці, кнопки ліфтів тощо. Вона впевнена, що переможе всіх, в чому її підтримує і наставляє мама.

Віолетта — сильна й амбітна спортсменка, що зібрала всі призи, які тільки можливо. Звичайно, все це обумовлено не її власними бажаннями, а бажаннями її матері. Остання, попри власну амбітність, за все своє життя завоювала лише один приз за обертання жезлами. Мати наполягає на тому, що бути чемпіоном і завойовувати перші місця — це найголовніше в житті. Іншими словами, вона дає зрозуміти, що якщо Віолетта не буде так робити, то вона не буде її любити.

Верука Солт

Це вередлива, заздрісна, нахабна дитина. Вона має багатого батька, який робить для своєї дочки все, що та забажає. Щоб виконати забаганку Веруки й знайти золотий квиток, він купив мільйон шоколадок. Верука — маленька, обділена любов’ю дівчинка, вона нещасна та самотня, хоча на перший погляд це не дуже помітно. Річ у тому, що батьки, замість того, щоб голубити свою дочку, проводити з нею час, цікавитися її переживаннями, внутрішнім світом, віддають перевагу зовнішнім проявам любові. Вони відкуповуються від дочки дорогими подарунками, оскільки є заможними людьми, живуть у достатку та можуть собі це дозволити. Батьки виконують всі примхи дочки, тому що не вміють висловлювати свої емоції та не розуміють, як це важливо. Мати Веруки — сама нещасна жінка, яка страждає і від примх дочки, і від байдужості чоловіка. Не знаючи себе, своїх істинних потреб і здібностей, вона топить свій біль і самотність в алкоголі.

Объяснение:

идея.конфликт молодого и старшего поколения.правы ли взрослые и в чем виноваты дети? проблема.вечный спор.рассматривается отношение людей прошлого века.но идеалогия нынешней молодежи схожа,и каждый может узнать себя в героях романа.

      в данном фрагменте торжество лопахина передано его восторженными возгласами, что это он купил вишнёвый сад. «я купил! вишнёвый сад теперь мой! мой! боже мой, господи, вишнёвый сад мой! ». он сам не может до конца поверить в то, что он теперь владелец вишнёвого сада, места, «где дед и отец были рабами». ермолай алексеевич хотел быть спасителем вишневого сада, но делал это в соответствии со своим купеческим разумением. это спасение по-новому. ценность вишневого сада для раневской и для лопахина была различна: для нее это красивое родовое гнездо, с которым связано много дорогих воспоминаний, для него это собственность, которая может давать деньги.      став хозяином вишнёвого сада, лопахин говорит о «нескладной жизни». казалось бы, его счастью не должно быть предела, но в его глазах видны нотки грусти. причины этой «нескладной, несчастливой жизни» он видит в несовершенстве человека, в бессмысленности его существования: «надо только начать делать что-нибудь, чтобы понять, как мало честных, порядочных людей». лопахин, как и каждый герой «вишнёвого сада», поглощён «своей правдой», погружен в свои переживания, многого не замечает, не чувствует в окружающих и в то же самое время остро ощущает несовершенство жизни. он – как связующее звено между прошлым и будущим вишнёвого сада и он готов с корнем уничтожить ужасную память об этом   прошлом.

      я не вижу в лопахине истинного хозяина вишнёвого сада. я думаю, что он построит дачи, получит за это деньги, тем самым, загубив красоты сада, а потом успокоится и может быть, даже перепродаст кому-либо землю.   он не может быть хозяином красоты, потому что разрушает её ради денег. по всему видно, что лопахин ощущает себя хозяином жизни, но автор явно не на стороне человека, безжалостно рубящего топором стволы прекрасных деревьев.  мне кажется, что его нельзя назвать ни исключительно "хищным зверем", ни только лишь обладателем "тонкой, нежной души". став хозяином имения, ермолай горд и счастлив, ему хочется, чтобы его предки порадовались за него из-за того, что "их ермолай, битый, малограмотный ермолай, который зимой босиком бегал", сумел продвинуться в жизни.