Объяснение:Рассказ Генриха Теодора Бёлля. Сюжет представляет собой внутренний монолог солдата Второй мировой войны, которого, раненного, несут на носилках через коридоры его прежней школы, которую он покинул за три месяца до описываемых событий. В школе устроен временный военный госпиталь. Солдат подмечает знакомые детали, но не желает узнавать по ним коридоры и помещения собственной школы. Только когда его приносят в художественный класс, он наконец должен признать, что это действительно его школа, так как на доске класса было написано его же почерком: «Путник, когда ты придёшь в Спа…».
Спасибо
Ответ дал: Гость
про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.
Популярные вопросы