Твір-роздум на тему "чого людині треба навчитися у природи"

чого людині треба навчитися у природи? досить цікаве у роки технологічного процесу людство стало нехтувати її добродою. воно винищує флору та фауну, використовує її ресурси до неможливості їх відновлення. а насправді треба небагато. треба лише припинити цю гонитву за наживою, припинити наповнювати свої гаманці.

природа неодноразово показувала свою могутність перед людством. ми не в змозі протистояти стихії. повені, землетруси, вулканічні виверження, цунамі, тайфуни. чи не є це "актом правосуддя"? чи не є це своєрідним сигналом до людства: "зупини цей шлях знищення! " варто пам*ятати, що природа може існувати без людини, та людина без природи - ні.

і коли ми врешті-решт подорослішаємо? коли ми припинемо оцей деструкнивний шлях розвитку? адже після нас прийдуть інші - наші нащадки, онуки, правнуки, сини та дочки? чи досить буде у вас сміливості подивитись їм у вічі та промовити такі слова: "пробачте нас за ваше майбтнє"

"барин до того одичал, что"с головы до ног оброс волосами, ногти сделались, как железные, он утратил даже способность произносить членораздельные звуки. но хвоста ещё не приобрёл". нарушилась жизнь без крестьян и в самом уезде: "податей никто не вносит, вино в кабаках никто не пьёт"."нормальная"жизнь наступает в уезде только тогда, когда в него возвращаются мужики. в образе этого одного помещика салтыков-щедрин показал жизнь всех господ в россии. и завершающие слова сказки обращены к каждому помещику: "раскладывает гранпасьянс, тоскует по прежней своей жизни в лесах, умывается лишь по принуждению и по временам мычит." и возможно потому что так называли главного героя.

это эпитет, потому что к сравнению можно задать вопро, например ты как ветер сильный, это сравнение, а у тебя эпитет)