Е. пермяк. для чего нужны руки. поразмышляй, чем труд хорош и чем плох.​

баран-непомнящийбаран-непомнящий — герой сказки. стал видеть неясные, волновавшие его сны, заставлявшие подозревать, что "мир не оканчивается стенами хлева". овцы стали глумливо именовать его "умником" и "филозофом" и чуждаться его. баран захирел и умер. объясняя случившееся, овчар никита предположил, что покойный "вольного барана во сне видел".богатырьбогатырь — герой сказки, сын бабы-яги. отправленный ею на подвиги, вырвал с корнем один дуб, другой перешиб кулаком, а увидев третий, с дуплом, залез туда и уснул, устрашая окрестности храпом. слава его была велика. богатыря и боялись, и надеялись на то, что он во сне сил наберется. но проходили века, а он все спал, не приходя своей стране на , что бы с ней ни случилось. когда же при вражеском нашествии к нему подступились, чтобы выручил, то оказалось, что богатырь давно мертв и сгнил. его образ столь явно был нацелен против самодержавия, что сказка оставалась не напечатанной вплоть до 1917 г.

давным давно в далеком лесу жил да был один мудрец, потому что он умел разговаривать с животными. и он был счастлив.

однажды прилетела ласточка, она так спешила, что не могла ничего сказать, кроме слова ! мудрец понял ее, и отправил всех лесных животных тушить его. животные успели потушить . а причиной был костер, который разожгли люди, и оставили

изсна обломова мы узнаем о его детсве.там рассказывается как его любили родители особенно мама и няня,его лелеяли.и тем самым у него закладывается принцип неспешнойжизни,что проявляется в петербурге.еще там говорится что обломовка была дружной деревней,все другдргугазнали (не запирали двери домов)главным в их семье был обед: )

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!