Що відрізняло полонених від інших жителів міста із твору альпійська ​

на передньому плані - дівчинка на темній перекладині паркану.  за її спиною прозоро-блакитне небо з легким маревом хмаринок і травинки вицвілого луки, намічені тонким пензлем.сонячні рефлекси на блакитному платті немов прагнуть розчинити матерію в нескінченному, просякнутому сонцем просторі.  вільна, виконана жвавості поза дитини, капелюшок, смішно закріплена під підборіддям чорною стрічкою, гра сонячних зайчиків на обличчі і шиї дівчинки, весь її завзятий вигляд ніби втягують нас у чарівний світ дитячих вражень і мрій.  художник створив незабутній образ дитинства, пройнятий почуттям захвату, подивом перед красою життя.  як писав рєпін в одному з листів п. м. третьякову: "дівчинку на сонці слід назвати" бабка ": і за кольором, і по руху, і по положенню вона підходить під цю назву".

в первом монологе о сальери говорится,о том что он посвитил себя музыке,искусству,бросил писать,творить музыку,добился тут говорится о том что у него был порок один зависть." ныне-сам-скажу-я нынезавистник. я завидую; глубоко,мучительно завидую.-о небо! "а завидовал он особенно моцарту, о его он не решался,но когда он сыграл свое произведение реквием,то сальери окончательно решил его отравил.