Характеристика образа сева из произведения "майстер корабля"

павло глазовий народився зо серпня 1922 року в так званому історичному козацькому дикому полі у смт новоскалювата (тодішня кіровоградщина) миколаївської області у родині хлібороба. його предки носили козацьке прізвище окань. але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. існує версія, що слово «окань» пов'язане з мірою довжини в київській русі.11-річним хлопчаком павло пережив голодомор. у страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.після восьмирічки закінчив педучилище в новомосковську дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. один рік попрацював учителем молодших класів. в армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із внз після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.згодом потрапив у блокадний ленінград, нагороджений медаллю «за оборону ленінграда». звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. після блокади павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.і після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних штепселя й тарапуньки.вищу освіту павло здобув у київському педагогічному інституті (1950 з 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «перець», згодом — заступником головного редактора журналу «мистецтво».був членом спілки письменників україни з 1968 р. автор поеми «слався, вітчизно моя! », 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. заслужений діяч мистецтв україни (1993). нагороджений орденом «за заслуги» iii ступеня (1997).помер павло глазовий 2004 р.його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, постать визначного українського сміхованця павла прокоповича глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. у виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. він був лауреатом літературної премії імені остапа вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

в былине о землепашце микуле и князе вольге ясно выражена крестьянская идея: будничный труд крестьянина поставлен выше воинского. неоглядна пашня микулы, тяжела его соха, но он легко с нею, а дружина князя не знает, как и подступиться к ней - не умеет выдернуть её из земли. из микулиного рассказа князь узнаёт, что пахарь один справился с разбойниками, позвал его к себе в дружину.тут ещё микулина кобылка обошла княжеского коня: видно, непростая была лошадка. тут и вольга проникся уважением к пахарю и спросил его имя, а в те времена это была великая честь.

да можно просто взять двух разных людей рассказать отом что они делают какие дела хорошие или плохие сделать вывод о них и сказка готова

буратино дети любят за то, что он - ожившая игрушка. наверное, каждый человек в детстве мечтал, чтобы его любимая игрушка умела ходить и разговаривать. с ней можно было бы играть, ей можно было бы рассказывать свои секреты, ей можно жаловаться на друзей. а буратино - воплощение мечты, живая игрушка. за это же любят и карлсона. только он уже не игрушка, а воображаемый друг, который не всегда приятен, бывает вредным, но с ним так весело, и его не касаются запреты взрослых. у взрослых не всегда находится время выслушать ребенка, а тем более попытаться понять. взрослым кажется, что детские проблемы несерьезные. они не подозревают, что для ребенка иногда его "детская" проблема становится самым важным на свете. а он сам не в состоянии разобраться в ней. вот и появляются у ребенка воображаемые друзья, которые поддержат, поймут , посоветуют. их много - питер пен, феи и гномы, карлсон - все они веселые, озорные, не боятся взрослых и решают проблему детского одиночества.