Анаіз твору (сліпий музикант) в. корленка

“сліпий музикант” короленко аналіз автор – володимир короленко рік написання – 1886 р. тлумачення назви: «сліпий» (каліка, неповноцінна людина, що вимагає догляду) «музикант» (творча, талановита людина, що знайшла своє покликання) тема:   духовне випробування особистості, яка мас знайти
саму себе, сенс свого існування серед людей. роль мистецтва у формуванні особистості ідея. наполегливою працею, за підтримки рідних і друзів людина може здолати будь-які перешкоди, подолати навіть таку жахливу ваду, як сліпота. жанр: повість головні герої “сліпий музикант” петро попельський –
сліпий музикант; мати ганна михайлівна (уроджена яценко); дядько максим (брат матері); конюх иохим; евеліна – кохана петра; брати ставрученки; єгорій, роман -дзвонарі; сліпі проблематика “сліпий музикант” виховання; формування позитивної життєвої позиції; пошуку сенсу життя; співчуття
людському горю; ставлення до людей з обмеженими можливостями; змиритися або кинути виклик долі композиція – 7 розділів та епілог сюжет “сліпий музикант” дві розповіді   про те, як еліпонароджений хлопчик тягнувся до світла, до життя;   про те, як пригнічена особистим нещастям людина
поборола у собі страждання, знайшла місце в житті і зуміла виховати в собі співчуття до всіх знедолених. елементи сюжету “сліпий музикант” експозиція: передчуття біди – і вирок: «дитина народишся сліпою». це трагедія. як складеться його життя? розвиток дії: вплив оточуючих на долю хлопчика: (
мама, дядько максим, иохим, евеліна, сліпі співці). кульмінація: змиритися і страждати або кинути виклик долі? ( зустріч із дзвонарем, паломництво зі сліпцями). розв’язка: шлях пошуків, довгоочікуване щастя: дружина, син, талант, визнання. епілог: замість сліпого, егоїстичного страждання він
знайшов в душі відчуття життя. «… він став відчувати і людське горе і людську радість». символи у творі “сліпий музикант” світло – це не тільки світло сонця, недоступне сліпому, але й реальний світ, з його життям і болем, радістю і стражданням. темрява – це не тільки вічна ніч в очах головного
героя, а й тихий, відгороджений від світу куточок садиби, це і душа петруся, замкнута на своєму стражданні. шлях сліпого музиканта – це подолання темряви в собі, що є важливим для людини. чого вчить твір “сліпий музикант”? бути милосердними до оточуючих, людяними, терпимими до людського страждання
та як прожити гідне і повноцінне життя.

роберт бернс - «горной маргаритке, которую я примял своим плугом»

о скромный, маленький цветок,

твой час последний недалек.

сметет твой тонкий стебелек

мой тяжкий плуг.

перепахать я должен в срок

зеленый луг.

не жаворонок полевой -

сосед, земляк, приятель твой -

пригнет твой стебель над травой,

готовясь в путь

и первой утренней росой

обрызгав грудь.

ты вырос между горных скал

и был и мал,

чуть над землей приподымал

свой огонек,

но храбро с ветром воевал

твой стебелек.

в садах ограда и кусты

хранят высокие цветы.

а ты рожден средь нищеты

суровых гор.

но как собой украсил ты

нагой простор!

одетый в будничный наряд,

ты к солнцу обращал свой взгляд.

его теплу и свету рад,

глядел на юг,

не думая, что разорят

твой мирный луг.

так девушка во цвете лет

глядит доверчиво на свет

и всем живущим шлет ,

в глуши таясь,

пока ее, как этот цвет,

не втопчут в грязь.

так и бесхитростный певец,

страстей неопытный пловец,

не знает низменных сердец -

подводных скал -

и там находит свой конец,

где счастья ждал.

такая участь многих

кого томит гордыни гнет,

кто изнурен ярмом забот, -

тем свет не мил.

и человек на дно идет

лишенный сил.

и ты, виновник этих строк,

держись, - конец твой недалек.

тебя настигнет грозный рок -

нужда, недуг, -

как на весенний стебелек

наехал плуг.

когда онегин встает рядом с ленским, особенно резко сознается, как он душевно испепелен, как много сгорело в нем чистого, возвышенного, какою дорогою ценою оплатил он свое презрение к светской толпе и к окрестным помещикам. и тогда мы понимаем: онегин уже опустошен, а ленский еще нет. навсегда они останутся такими или нет, духовно возродится онегин или ленский перерастет его — это особый вопрос. на протяжении полутора веков много спорили о нем, и мы далее рассмотрим существо этих споров. сейчас пока ясно одно: герои романа — люди разные.