Що ви знаєте про героїню шекспірівських сонетів про кохання?

епоха ренесансу позначена поверненням в європейське мистецтво оспівування земної любові після кількох століть панування в культурі європи тільки божественного і небесного. основний постулат ренесансу — кожна людина має право на щастя, має право насолоджуватися земним життям, тілесної любов’ю.

образ коханої людини в сонетах шекспіра втілено у жінці зовсім не ангельської зовнішності. «її очі на зірки не схожі. не можна уста коралами назвати». але вона для поета найкраща, вона викликає у нього почуття гарячі і пристрасні. право на щастя, право любити і бути коханими мають звичайні люди, а не тільки обрані — це думка повністю відповідає філософії ренесансу.

шекспір ​​описує в сонетах цілком земну любов, з мріями продовжити себе в дітях, з ревнощами, з образами через зраду, з стражданнями від довгої розлуки, з насолодою від близькості з коханою людиною. шекспір ​​розмірковує про найтонші аспекти любові. наприклад, він описує почуття, що виникають, коли він спостерігає, як рік від року старіє улюблена жінка:

«о, як я дорожу твоєї весною,

твоєю прекрасною юністю в цвіту.

а час на тебе йде війною,

і день твій ясний жене в темряву".

эти слова, скорее всего, символизировали невозможность повернуть время вспять. евгений отвергнул чувства юной, "простой" татьяны. а спустя много лет снова её повстречал, но уже другую - величественную, сильную, замужнюю. подвергнувшись минутному порыву онегин пытается вернуть татьяну, но она сдерживает свои чувства, твердо отказавшись от греха:

я вышла замуж. вы должны,я вас прошу, меня оставить; я знаю: в вашем сердце естьи гордость и прямая честь.я вас люблю (к чему но я другому отдана; я буду век ему верна!

татьяна признаёт, что любовь её к евгению прошла сквозь года, но четко понимает, что уже поздно, она уже чужая. потерянного прошлого не вернуть.

я считаю, что именно этот смысл вложил в эти строки а.с.пушкин.

  встреча была бурная, он радовался встрече, внешне это выглядело грубовато, потому что он хотел вырастить сыновей в спартанском духе! характеризует его, как человека грубого, своевольного, но все-таки любящего отца.