Етюд—вірш гейне «незнаю, що стало зо мною»іть !

Не знаю, що стало зо мною, сумує серце моє,— мені ні сну, ні спокою казка стара не дає. повітря свіже — смеркає, привільний рейн затих; вечірній промінь грає ген на шпилях гірських. незнана красуня на кручі сидить у самоті, упали на шати блискучі коси її золоті. із золота гребінь має, i косу розчісує ним, i дикої пісні співає, не співаної ніким. в човні в цю пору проймає нестерпний біль, він дивиться тільки вгору — не бачить ні скель, ні хвиль. зникають в потоці бурхливім i човен, і хлопець з очей, i все це своїм співом зробила лорелей.

молодой уверенный человек,сильный, смелый, бесстрашный.автор на протяжении произведения сопутствует ему,хоть он  и не был примером героя.