Сочинение на кыргызском про город каракол

війна поклала свій слід на кожній людині. війна ні над ким не зжалілася.

на теперішній час ще є декілька дітей-війни. але через декілька років не залишиться для наших нащадків згадки про ті сумні часи. де загибли багато людей. де люди довіряли своє життя невідомим людям. 

у цих двох творах головні герої виживають, але їхні сім"ї загинули. вони живуть і надалі, але з великим горем на серці. яке дуже важко забути. адже там загинули їхні сім"ї. в одному творі його сім"я загинула через авіостанцію. тому що їхній будинок був близько біля автостанції. в другому творі після війни він зайшов у рідну школу, яку не впізнав. але коли він зайшов у клас, то він побачив надпис на дожці: "подорожній, коли ти прийдеш у ". це написав він на уроці. він не закінчений. тому що там не , а спарта. це дві різні сім"ї, де загинула вся сім"я крім того хто пішов на війну. це дві різні долі, яких опалила війна!

откуда появилось такое название – «параллели судеб»? каждый из нас идёт по жизни своей дорогой, случается много и хорошего, и сложного на этом жизненном пути, когда испытываешь счастье и печаль, радость и огорчение, а иногда приходится переносить в одиночестве сильные душевные боли. у каждого человека своя судьба. и всё, что приходится в ней пережить, кажется каждому из нас чем-то особенным, чего не случается с другими. но мы все так устроены, что не можем жить вне общества, а потому судьбы наши подобно прямым линиям проходят параллельно, как в эвклидовой , – но обязательно когда-нибудь и где-нибудь они пересекутся согласно лобачевского.