Твір на тему моє призначення у житті за поезією в. симоненка

Ответы

Ответ дал: Аля11777

Кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. та є й таке, що об’єднує нас усіх. ми всі хочемо мати те, що робить нас щасливими – близьких людей, друзів, затишний будинок, цікаву роботу. кожна людина прагне досягти успіху. і я вважаю, це цілком можливо, адже кожен з нас має свій власний талант. інколи в людини не має можливості його розвивати, наприклад, тому що вона обирає якусь непідходящу їй діяльність заради великих грошей чи за наполяганням батьків. але потім вона напевне є про те. а ось людина, яка живе у згоді зі своїм внутрішнім «я», зі своїм покликанням, відчуває себе щасливою. про це казав ще г. сковорода, більш того, все його життя було яскравою ілюстрацією цього твердження. тож, перше призначення людини – це розкрити свої здібності, свій талант, бо це робить її повноцінною. на мою думку, ще одне призначення людини – це відповідальність. чому? бо людина – найбільш могутня істота на землі. вона пізнала багато таємниць світоустрою. проте в процесі цього людство нанесло великої шкоди природі – було забруднено повітря, воду та ґрунт, знищено багато видів рослин та тварин. тепер ми маємо відновлювати здоров’я нашої планети, а також зробити так, щоб уся наша подальша діяльність була лише на благо і нам, і навколишньому середовищу. життя завжди непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже. пройти крізь усі випробування с гідністю – ото справжнє призвання людини.

Спасибо

Ответ дал: Гость

плюшкин степан – последний «продавец» мертвых душ. это герой олицетворяет полное омертвение человеческой души. в образе п. автор показывает гибель яркой и сильной личности, поглощенной страстью скупости. описание имения п. («не в бога богатеет») изображает запустение и «захламление» души героя. въезд полуразрушен, всюду особенная ветхость, крыши как решето, окна заткнуты тряпьем. здесь все безжизненно – даже две церкви, которые должны являться душой усадьбы. имение п. словно распадается на детали и фрагменты; даже дом – местами в один этаж, местами в два. это говорит о распаде сознания хозяина, который забыл о главном и сосредоточился на третьестепенном. он давно уже не знает, что творится у него в хозяйстве, зато строго следит за уровнем наливки у него в графинчике. портрет п. (то ли баба, то ли мужик; длинный подбородок, закрытый платком, чтобы не заплевать; маленькие, еще не потухшие глазки, бегающие как мыши; засаленный халат; тряпка на шее вместо платка) говорит о полном «выпадении» героя из образа богатого помещика да и из жизни вообще. п. имеет, единственный из всех помещиков, довольно подробную биографию. до смерти жены п. был рачительным и богатым хозяином. он трепетно воспитывал своих детей. но со смертью любимой жены что-то надломилось в нем: он стал подозрительнее и скупее. после неприятностей с детьми (сын проигрался в карты, старшая дочь сбежала, а младшая умерла) душа п. окончательно ожесточилась – «волчий голод скупости овладел им». но, как ни странно, жадность не до последнего предела овладела сердцем героя. продав чичикову мертвые души, п. размышляет, кто бы мог ему оформить купчую в городе. он вспоминает, что председатель был его школьным товарищем. это воспоминание внезапно оживляет героя: «…на этом деревянном лице…выразилось…бледное отражение чувства». но это лишь мгновенный проблеск жизни, хотя автор считает, что п. способен на возрождение. в конце главы о п. гоголь описывает сумеречный пейзаж, в котором тень со светом «перемешались совершенно» - как и в несчастной душе п.

Ответ дал: Гость

сколько слогов в названии животного, столько и желаний. правильный ответ - б.