2. Хто з учених стояв біля витоків учення про будову речовини​

У вченнях старогрецьких філософів Левкіпа (бл. 500 440 рр. до н. е.) та Демокріта (460 -370 рр. до н. с.) і грецьких філософів Епікура (341-270 рр. до н. е.), Тита Лукреція Кара (96-55 рр. до н. с.) було висловлено перші здогадки про внутрішню будову тіл (про неможливість безмежного поділу речовини, оскільки в кінцевому результаті отримаємо неподільні частинки). Деякі вчені античної Греції, сучасники Демокріта, не розділяли його поглядів: Анаксагор (V ст. до н. е.), вважав, що межі подільності тіл не існує; видатний натураліст та філософ Аристотель вважав природу поєднанням чотирьох основних начал: тепла, холоду, сухості й вологості.

В епоху Середньовіччя вчення про атоми забули надовго. У часи відродження італійський учений Джордано Бруно (1548 1600) продовжив ідею античних атомістів, інший італієць - Галілео Галілей - відроджує філософію Демокріта

w=2πf=1/(√(lc)=1/(√(12*10⁻³*0.88*10⁻⁶))=9731

высота с которой упадет предмет h=at²/2=2*5²/2=25 м

начальная скорость предмета равна v=at=5*2=10 м/с

и направлена вверх предмет будет лететь еще вверх до падения скорости до 0 время t=v/g=10/10=1 с

пролетит x=10*1-10*1²/2=5 м

тогда предмет упадет через

y=y0+vyt+ayt²/2

с учетом направлений и отсчета высоты с верхней точки, высота 25+5=30 м и начальная скорость равна 0

h=gt²/2

t=√(2h/g)=√(2*30/10)≈2,5 сек

тогда суммарное время 1+2,5=3,5 сек