Твір на тему: хто не шанує своє минуле той не годен свого майбутнього

твір на тему "хто не шанує своє минуле, той не гідний свого майбутнього ":

знання історії свого народу, традицій, здобутків - важливий аспект для створення гідної держави. на превеликий жаль, люди ставляться до історії, не хочуть вивчати події минулого, аналізувати їх. але, на мою думку, саме історія - це мудра наука, яка є вчитися на помилках минулого та не повторювати їх у майбутньому.

я вважаю, що кожен з нас має шанувати своє минуле. згадаймо твір "слово про похід ігоря", основною думкою якого є зображення того, як важлива єдність народу для щасливого існування держави. ми маємо переймати досвід минулого, адже той, хто не знає його, не вартий свого майбутнього.

я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. і побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." хто ти, люба? "-спитав я її. а вона лиш мовчала та хиталася на вітру. підказали через сон дерева : " це -пролісок. він один прокинувся у таку   холоднечу."  

  я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. і почув : " сонечко, грій дужче, бо холодно мені. весно, я чекаю тебе. моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала." 

виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає весну. я вклонився їй і прошепотів : "дякую, небесна квітка, що не злякалася ні зими, ні морозу! " 

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…