Неправильно побудоване речення з дієприслівниковим зворотом у рядку А покинувши Львів 1944 р., Тарнавський став політичним емігрантом.
Б Сівши на підставлений сестрою стільчик, лікар взявся оглядати рану потерпілого. В Блукаючи Україною, прибивсь я якось у Чигирин.
Г Засуджено дві групи контрабандистів, спіймавши їх на кордоні.
Д Співають ідучи дівчата.

. "воспитанность - это умение вести". что же означает умение вести себя в коллективе? быть воспитанным человеком - это и умение здороваться, и поддерживать в обществе разговор, и правильно есть, одеваться, и умение вести себя в общественных местах.

быть вежливым, воспитанным, выдержанной человеком не так-то легко. здесь нужны и самодисциплина, и готовность иногда поступиться собственными удобствами, привычками и, самое главное, чувство уважения к другим людям, к коллективу, ответственность за свои поступки перед обществом.

дорогий милий друже! дуже вдячна тобі за прихильність до мене. дякую тобі і за те, що впродовж життя зберіг у душі недоторканим куточок, у якому назавжди залишився дитиною – безпосередньою, чулою до краси, вразливою до людських страждань і болю. ти умів дивуватись кожній квітці й росинці на стеблі, захоплювати своєю творчістю інших. як мені зараз тебе не вистачає. адже саме ти мене навчив любити мистецтво, відчувати красу у природі і людях. завдячуючи тобі, я пізнала найвищу насолоду, яку може бог дарувати людині, – натхнення й злет духу у творчості. саме ти допоміг мені зрозуміти, що природа – це цілий всесвіт. усе це стало для мене живою істотою. я знаю, що рослини, як і люди, проходять через страждання і пекельні муки.а пам’ятаєш це високе небо, цей шал тепла, а літньої пори – спеку? ти завжди казав: ну хіба це можна не любити? і справді, хіба можна? тепер я часто думаю, що я так і не встигла подякувати тобі за розум і душу, які плекали добре і вічне. як мені зараз хочеться сказати тобі „і”. і за добру науку і любов, і прости мені те, що може колись була неуважною до твоїх слів чи інколи не розуміла їх. прости мені і хай там, де „вічні дзвенять водограї”, де „пахнуть чудові сади”, буде тобі добре і легко. тепер я усе розумію.

її автор – невтомний шукач істини і правди микола пономаренко. він вважає, що щастя – це найважливіше для кожної людини, немає нічого більш бажаного в житті людини, ніж щастя.  «ради персонального щастя робиться все на світі»,  – пише автор. він вважає, що щастя найбільш можливе в етнічному середовищі. хто, як не він, має право це стверджувати – адже 33 роки він живе в сша, країні, в якій «плавляться» національності та їхні культури.  «сша – це країна з ідеологією «перемішування» рас і народів аж до їх повної асиміляції»,  – пише микола пономаренко. і живучи в цій країні, він побачив не тільки важливість протилежного шляху – збереження роду, але і реальність природних процесів, які противляться такій ідеології. його діти і онуки асимілювалися в американському середовищі, він залишився єдиним повнокровним українцем в родині – «останнім із могікан».  окрім щастя, окремі глави в книжці присвячені питанню творчості та творчого класу. автор виклав погляди на щастя таких видатних філософів, як епікур, аристотель, гегель, ніцше, сковорода. йдеться й про батьків американської цивілізації – за останні два століття не було більш успішного зусилля в соціальній сфері розвитку людства, ніж створення сша, вважає микола пономаренко.  «америка була створена розумовим пошуком і впровадженням глибоких філософських знань в життя», – пише він.  кожний розділ книжки автор називає борозною – бо ж його гасло звучить так:   «будем орати ниву буття, назва якій – життя! »  отже на борозні «що таке нація» можемо прочитати про ізацію етнічних формувань і про українські етномережі – вкрай важливі на сьогодні питання. до речі, микола пономаренко придумав й сам термін «етномережа» 6 років тому. на борозні «держава великої орії» читаємо про те, як світ стає єдиним економічно і розділеним національно, про національні держави у світі, про карту поляка і подвійне громадянство, а також про ість держави великого орія.  на борозні «розум і свідомість. духовність і віра» автор, зокрема, зупиняється на духовній історії україни. розуміючи, що нашому народу потрібна духовна єдність, він шукає відповіді на питання: якими були наші пращури, що вони робили, як себе поводили.  «україна є однією з небагатьох країн світу, які можуть відправлятися в прадавнє аж до самих витоків існування людства»  – пише микола пономаренко. він пише про розум і свідомість, про духовність і віру. він пише про своє розуміння того, чому навчав христос:   «вчення христа було про те, як досягти вищого розумового рівня і що для цього потрібно робити. якби це вчення було зрозумілим церковникам, то ми мали б зовсім іншу церкву»,  – пише микола пономаренко. автор вважає, що реформа церкви – абсолютна необхідність! він критикує рідновірів, пише про ідоловірство і пояснює, як досягти духовної єдності.  книжка називається «оріянство». що таке оріянство читаємо у заключній восьмій борозні. в ній автор пропонує придуманий ним символ оріянства, який ми бачимо на обкладинці книжки.  отже прочитайте книжку миколи пономаренка «оріянство. українська духовна мудрість, або роздуми про щастя» і будьте щасливі! адже досягнення щастя – це моральна ціль життя людини, стверджує автор.

1. у своєму класі я маю доглядати за квітами та слідкувати за дисципліною.

2.мені подобається моя класна кімната,але я вважаю її можна зробити ще кращою.

3. я принесла до класу жекілька горщиків з квітами .