Як я хочу бачити україну, твір 20 речень

минулого року до нас у місто завітав зоопарк.там було багато різних тварин, але всю увагу відвідувачі віддавали слону.це, дійсно, сама велика тварина  яку я коли небудь бачив.слон стояв по середині клітки і розмахував величезними вухами.сам він був сірого кольору,а очі у нього чорні.слон , замість носа, має хобот.хоботом він бере їжу і кладе собі до рота.він дуже полюбляє різні овочі та фрукти.слони добрі тварини і не полюбляють гомону.

коли я підходив до школи, то зрозумів, що знов запізнився на заняття.

дощ припинився, і сонце вийшло із-за хмар.

друзі сперечаються, але дружба не закінчується. 

пропечатай константин ушинський ; зима:

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.