розповідь про роль мистецтва танцю у відродженні національної культури й свідомості

    почався дощ.загриміла грозна гроза.він лився дуже гарно,він капав дуже великими але гарними краплинами.усі лужи набували все більшого і більшого розміру.хмара набувала все темнішого і темнішого коліру.все спить.все мо

    дощ закінчився.вийшла веселка.все покрито краплинами.миттево все оживає та набувае причудливих різних форм.(пиши с маленькой,то я нечайно! )бабки знов літають,птахи радіють жіттю.квіти ніби хочуть дотянутись до веселки.все

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

гуманный - гума[н: ]ый, беззаботный - бе[з: ]аботный, расселить - ра[с': ]елить, поддеть - по[д': ]еть, оттеснить

  моя мрія

  я мрію побувати у цирку. я дуже люблю тварин і хочу побачити, як виступають дресеровані собачки. також мені подобаються хижаки, і я мрію побачити приборкування левів і тигрів. ще я люблю коней. мені цікаво буде спостерігати за ними на манежі. також я мрію познайомитись з клоуном. а фокусник, напевно, навчить мене найцікавіших своїх фокусів. циркова вистава - це свято, на якому я мрію побувати.