Зробити синтаксичний розбір простого ускладненого речення ( розділові знаки пропущені). 1.Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.
2.Моя фіранка штапельний клубок хитає лоджій обриси суворі.
3.Осінній вітер Синя Борода рве з горобин оранжеві коралі.

найбільша тварина землі - це слон.слони пересуваються , де панує сувора дисципліна.живуть вони під палаючим сонцем тому потребують багато води.у пошуках їжі та води слони мандрують на величезні відстані.дуже цікавий у слонів ніс - хобот.хобот - це головний помічник слона у здобутті їжі та води.пошкодження хобота може призвести , навіть,до смерті тварини.величезні вуха служать слону у якості вєєра.слони дуже розумні тварини.

високо у небі,розправивши крила,пролетів орел.орел-хижак,тому полює на дрібних тварин.

океан займає більшу частину суші.води океану таять у собі безліч таємниць.  

-- на яке кіно беремо білети. які фільми тобі подобаються?  

--я так люблю комедії, що тільки б їх і дивилася.а ти?

--міні також подобаються комедії.

--ну тоді бери квитки на якусь комедію.

--гаразд.

--дайте два квитки.

--міста ,щоб були де?

--перший ряд.

--приємного перегляду.

я не имеюбоевых наград,горжусь отцами,помня неустанно,что ордена и шрамыпостоянноу ветерановна груди горят. горят онисквозь тысячи ночей, бередят память годы фронтовые, ранения, увечья роковые, глаза бессонницей измученных врачей.вас, нецелованныхбезусых пацанов,война рвала на клочьяи дырявила,в полях дивизиии армии оставиладосматриватьсюжеты вечных снов. я истину, конечно, не открою. земля отчизны не случайно плодородна, обильно политая кровушкой народной, тысячелетие брала в себя героев.превозмогаятрудности и боль,не соглашаясьна вторые роли,неистовым накаломобщей волив войне исполнилирешающую роль.к тем, кто погиб,библейская строка,что мертвыев веках не имут сраму,и ту войну,ту мировую драмупотомкамне забыть наверняка! я - родомиз другого поколения,послевоеннымназывается оно,но к подвигам нетленнымя давнопочтенное имеюпоклонение.причастен к ним и искренне горжусь, что славу воинскую бережно наследую, что с вами вместе радуюсь и бедую и что в наследника достойного гожусь.когда приходит май,то над рекойцветами белымидеревья полыхают.под нимистарые солдаты отдыхают-они навечноуходят на покой.безжалостно вас годы мелют в прах, но на поверку, когда совесть просит, идут неспешно те, кто в сердце носит святую память о боевых друзьях.я не имеюбоевых наград,не ,что ждет там - впереди,но ордена на грудиу ветерановпусть всегда горят!