Твир опис зимовой вулици в сели або мисти

Мені подобається, коли зимовий день - ясний та сонячний. прокидаєшся вранці, а сонячне світло ллється у вікно крізь казкові морозні візерунки на склі. небом пливуть білі хмарки, неначе влітку. от тільки зимове сонце у височині зовсім не зігріває. зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! хоч надягай темні окуляри! біжиш по білій втоптаній стежці, а сніжок приємно рипить під ногами. можна набрати сніжинок в рукавичку та вивчати їхні вишукані узори. вони - маленькі витвори мистецтва зимової природи. після школи хочеться прогулятися, заскочити до сніжного замету, вивалятися весь у в білому, покататися з крижаної гірки. але губи та ніс швидко замерзають. і руки теж дубнуть, навіть у рукавичках. тільки візьмеш руками що-небудь крижане, як вони вже вклякають. після прогулянки вбігаєш додому весь розпашілий. потім довго відігріваєш у ванній червоні змерзлі пальці під струменем гарячої води. а вони так і «горять»! наприкінці зимової днини швидко темніє. опускається на заході маленьке червоне сонечко. зимовий день короткий. тільки ближче до кінця січня, в лютому, помічаєш, що він збільшується.

зима лютує, сердиться. свинцеві хмари затягнули усе небо, і з них нескінчено сіється і сіється сніг, що вкриває сад. крижані дерева завмерли, стали немов сивими від жаху.

та проб ється сонце, і завмерлий сад засяє срібними намистами на гілках