Твир опис зимовой вулици в сели або мисти

Мені подобається, коли зимовий день - ясний та сонячний. прокидаєшся вранці, а сонячне світло ллється у вікно крізь казкові морозні візерунки на склі. небом пливуть білі хмарки, неначе влітку. от тільки зимове сонце у височині зовсім не зігріває. зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! хоч надягай темні окуляри! біжиш по білій втоптаній стежці, а сніжок приємно рипить під ногами. можна набрати сніжинок в рукавичку та вивчати їхні вишукані узори. вони - маленькі витвори мистецтва зимової природи. після школи хочеться прогулятися, заскочити до сніжного замету, вивалятися весь у в білому, покататися з крижаної гірки. але губи та ніс швидко замерзають. і руки теж дубнуть, навіть у рукавичках. тільки візьмеш руками що-небудь крижане, як вони вже вклякають. після прогулянки вбігаєш додому весь розпашілий. потім довго відігріваєш у ванній червоні змерзлі пальці під струменем гарячої води. а вони так і «горять»! наприкінці зимової днини швидко темніє. опускається на заході маленьке червоне сонечко. зимовий день короткий. тільки ближче до кінця січня, в лютому, помічаєш, що він збільшується.

якьи я був президентом україни то,по-перше я зробив би так ,щоб школярам було цікавіше вчитися і відпочивати.

  а саме,як би я це зробив? це просто.навчання поєднав би з відпочинком,а відпочинок відповідно з навчанням.

  ось ,наприклад,на уроці ,читаючи якусь казку,не просто читати,а й погратися в рольові ігри,поділити ролі і зіграти сценку казки. було б дуже цікаво.або провести урок природознавства на природі-і відпочинок і навчання.

по-друге,я зробив би так щоб для дітей в країні все було безкоштовно,щоб кожна дитина мала будь-яку іграшку або книжку,яку вона забажає.ще,напевно,збільшив би кількість вихідних днів для всіх людей.

  я сподіваюсь,що добре навчаючись в школі,я зможу дорости до президента. 

 

«жаргон- речь, какой- нибудь социальной или иной объединенной общими интересами группы, содержащая много отличительных от общего языка, в том числе искусственных, иногда условных слов или выражений» [ожегов с. и. 1984: 163] «жаргон (франц. jargon) – социальная разновидность речи, характеризующаяся профессиональной (нередко экспрессивно переосмысленной) лексикой и фразеологией общенародного языка.жаргон является принадлежностью относительно открытых социальных и профессиональных групп людей, объединенных общностью интересов, привычек, занятий, социального положения и т. п. в нестрого терминологическом смысле слово «жаргон» употребляется для обозначения искаженной, вульгарной, неправильной речи. в отличие от арго, жаргон в своем оформлении в целом отталкивается от языка, являясь как бы социальным диалектом определенной возрастной общности людей или «профессиональной» корпорации. в отличие от территориальных диалектов, жаргон не обладает собственной фонетической и грамматической системой. примерами могут быть студенческий и школьный жаргон.лексика жаргона строится на базе языка путем переосмысления, метафоризации, звукового искажения.жаргон включает «арготическую» часть (т.е. профессиональную лексику, связанную с общим занятием, деятельностью) и «общебытовой словарь» (экспрессивная лексика обиходно- бытового общения). слова и выражения жаргонной речи, используемые за пределами жаргона, называются жаргонизмами. жаргонизмы как элементы социально- стилевых разновидностей речи используются в языке художественной для реалистического изображения различных социальных групп и категорий людей, а также в характерологических и стилистических целях при художественных переводах иноязычных авторов.