Власний вислів на 5 листов

лично для меня счастье — это когда я вижу, что счастливы те, кто мне дорог. истинное счастье — это когда ты можешь другим,заботиться о ком-то.каждый человек имеет своё счастье.

колихає жита вітерець над дніпром, вдалину лине пісня дзвінка. всім селом на вигін вийшли - старі тут, і малі. безперевним сухим струменем тече пшениця, росте серед току любий серцю хлібороба чудовий червоний воріх. червоний дощ порішив у шибки.

наша столиця — велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. у києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам'ятники т. г. шевченку, богдану хмельницькому, або золоті ворота.ми пишаємося цим красивим і величним містом. і з упевненістю вважаємо, що київ — місто незвичайне. найвідомішими місцями києва є центральна вулиця міста хрещатик і андріївський узвіз. на них завжди багато туристів, які фотографують, купляють сувеніри, або просто з жителями столиці. і їм є що розповісти про рідне місто

вчора бабуся ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.

  - одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. коли я прийшла, то там були зачинені двері. я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. я знову пішла до друзів. вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. і я розповіла. мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. мому другові сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. напевно за іншими. ми   ще грали і сашко також потім прийшов. я дуже була вдячна йому. потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок сашка.  діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і одим одному.  цей вчинок можна назвати подвигом.