письмовий стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі скарб​

чудова пора осінь.небо ніби зв"язане з мокрою землею сірими ниточками дощу ,а на вікні крапельки, неначе сльозинки.небо чомусь плаче , а може не плаче. а напуває стомлену землю.на кожній тоненькій гілочці нанизані кришталеві прозорі намистинки дощу. яка краса! а вмиті дерева стоять чистенькі ,як після купелі.вони приготувались до зими.

як ти піклуєшся про свої зуби я піклуюсь про свої зуби.адже вони один раз на все життя .з дитинства батьки привчили мене чистити зуби вранці і вечором. постійно я ходжу до лікаря-стоматолога. обов язково виконую його поради.

батько й мати – найрідніші і найближчі кожному з нас. від них ми одержуємо життя. вони вчать нас людських правил, оживляють нам розум, в наші вуста добрі слова. тому треба поважати своїх батька й неньку, тому, що вони нам дали це життя, тому що вони у нас єдині і більше таких немає на землі.

якщо ми будемо їх поважати то життя в нас буде краще ,як кажуть добро повертається добром.

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…