кожній людині мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі. любіть свій рідний край,свою землю! .
Ответ дал: Гость
Де є життя, там є надiя. життя… надiя… менi здається, що це якесь абстрактне поняття. а ось коли цi слова та поняття об'єднати разом, то це i буде змiст iснування людини, її присутностi на планетi. не буду вдаватися в iсторичнi фактi i подiї. вiзьму за приклад своє життя. менi вже майже 14 рокiв.але жодного разу я не жив без надiї i, звичайно, прагнення . коли я був ще зовсiм маленьким, то надiя на мене, на моє майбутнє жеврiла у моїх батькiв. а ось коли я став пiдлiтком, тобто сам почав розумiти i прагнути побудувати змiст свого життя, - я живу надiєю на майбутнє. менi i моїм однолiткам, молодому поколiнню жити в iншому тисячолiттi, а значить будувати своє майбутнє. думаю, тобто сподiваюся побудувати своє життя так, щоб воно було i цiкавим, i корисним для мене i для моєї держави. хочу залишити по собi хороший слiд присутностi на землi.
Ответ дал: Гость
то в мене були б крила, які підносили б підносили мене високо в небо, де серед хмаринок літають пташки. саме так, я, як, і вони, була б окриленою і вільною. піді мною розтилівся б увесь світ. я летіла б назустріч сонцю, огинаючи всю землю. і коли на неї опустилася б ніч, темна, з безліччю маленьких зірочок, які насправді є великими, дальніми, таємничими планетами,я повернулася б назад. не була б я досить щасливою, якщо думала б тільки про себе. я дуже хотіла б комусь , щоб він і багато інших були щасливими разом зі мною.
Ответ дал: Гость
первый листопад (сочинение-описание) деревья спят. до последних минут клен удерживал свои засохшие, сморщенные, но еще живые листья. до последних минут в дождь и непогоду он ждал солнечного луча, борясь с осенью, и наконец дождался, но уже было поздно. осень все сильнее и сильнее брала в свои руки власть над землей. клен засыпал. "до следующей весны", - пел один листок другому, оставляя ветку клена и плавно паря вниз, освещенный солнечными лучами. но вот ветер закружил один листок, и он, то поднимаясь вверх, то опускаясь так низко к земле, что, казалось, сейчас упадет, перелетел к совсем незнакомому ему дереву. и теперь ему скучно. но не прошло и одной минуты, как вдруг к нему подлетел листок березки, стоявшей рядом с кленом, с которого сорвался первый листок. и сейчас листок клена доволен, ведь у него появился друг, и он не один. куда ни посмотришь - всюду летят листья, переливаясь осенними красками на солнце. вот и наступил первый листопад осени. может : )!
Популярные вопросы