Письмовий діалог «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» (В. Коломієць

тільки праця є людині жити, харчуватися. будеш сидіти склавши руки, нічого не вийде.

щоб щось мати, потрібно старанно працювати. ти ходиш до школи і здобуваєш там знання, які згодом використаєш   на практиці. за свою роботу отримуєш винагороду.

у кожного в житті е свое кохання .     кохання - це те від чого ти посміхаєшся, навіть коли утомився.кохання - це коли ти говориш хлопчикові, що тобі подобаеться   його сорочка й він починає носити її щодня.коли тебе хтось любить, він вимовляє твоє ім’я по-особливому. твоєму ім’ю затишно в нього на язичку.

коли ти когось кохаєш, у тебе вії розорюються й з-під них вилітають зірочки.

  для всіх кохання це щось свое те до чого ти прямуеш   і для чого ти жевешю  

    діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю  з використанням  сполучників підрядності, пропоную скласти так: - діду, а чого в україні так шанують хліб?   - онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.- а чи важко виготовляють хліб? - так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.    - може, розповіси мені трохи? - звичайно. спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. там її переробляють на борошно. а далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.  - мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.- все правильно, онучку. але ж не лише хліб виготовляють з борошна.- а що ще, діду? - ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.- дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову! - звертайся, онучку!