Одиничний дієприслівник ужито в реченні (розділові знаки пропущено): А) Повільно йду збираючи думки і враження.
Б) Ішов так пружно наче сміючись до світу.
В) І новий день розцвівши по землі вже йде.
Г) Зустрівши сонце по землі крокуєм рідній.

1.безцінний

2. лексичне значення - той, що не має ціни; дуже дорогий.

3. походить від цінний. твірна основа  - цінн.

4. утворено за словотворчого префіксу без-.

5. ціна - цінний - безцінний

1.розсипаним

2. лексичне значення - те, що є розпалося на дрібні частини

3. походить від розсипати. твірна основа - розсипа

4. утворено за словотворчого суфіксу -ан-

5. сипати - розсипати - розсипаний

так,я погоджуюсьз думкою про те,що легше тобі на душі стане,як пісня до твого серця загляне.

тому,що без пісні немає життя .пісня це життя,душа,без пісні небуло б ні рослинки, ні тваринки.раніше піснею,молоді люди розказували свої почуття дівчатам,яких вони любили.

як доказ цього хочу навести приклад.опера весілля фігаро побудована на багатьох пыснях про життя та любов.молодий слуга фігаро признається в коханні сюзанні і відіграють весілля.

в наш час пісні співають,для того щоб підняти настрій, або чогось іще .

звідси можна зробити висновок,що легше тобі на душі стане ,як пісня до твого серця загляне. 

мені здається, що сенс життя кожної людини полягає в тому, щоб знайти свою справу і людей, яких він буде любити. 

  можливо, ці люди стануть його сім"єю та друзями.можливо, вони будуть робити одне діло на користь інших людей. якщо не знав любові, то прожив життя дарма. і не обов"язково це повинна бути любов до жінки чи чоловіка. 

  кажуть, що кожна людина прийшла в цей світ для якогось діла, але не завжди вона його знаходить. головною рисою людини є її людяність, любов та бажання зробити цей світ кращим.

  і, на мою думку, сенс життя та щастя кожного - це використання своїх здібностей для добра та справ любові. 

за давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тягнеться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. не мали вони ні доброго ремесла, ні того, що зветься домом. єдине, що передавали вони в спадок своїм нащадкам,— це злодійське, грабіжницьке ремесло, вміння відбирати золото й скарби. бо шляхом тим часто проходили багаті каравани. і хоч як охороняли купці своє добро, але злодії-розбійники щоразу перехитряли їх, бо були великі мастаки на витівки. і всяк, хто їхав сюди, страшенно боявся попастися лиходіям до рук. навіть військо самого султана не могло встояти проти знахабнілих розбишак.і ось правителі того краю зібралися, щоб вирішити, як краще й швидше приборкати ватагу.