нерідко мене торкаються спогади мого дитинства - такого ясного, безтурботного і веселого. здається , це було лише три хвилини тому, але розумію, що пройшло вже багато років. маленькою я дуже любила іграшки. якось мама подарувала мені на день народження мою першу ляльку, яку я назвала оленкою. ніколи не забуду її рудуватого хвилястого волосся і рожеву сукенку. а ще я мала песика на ім"я пері. скільки ж пригод він нам накоїв зараз вже на це не вистачає часу. я виросла , але ці приємні речі досі у моєму серці.
Спасибо
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
//
Ответ дал: Гость
ільки в ній таємничого? у кожної людини-свій внутрішній неповторний світ, у який вона вміщує думки й переконання,надії і секрети."ти знаєш що ти людина? "-запитує в.симоненко в кожного з нас.що ми вміщуємо в значення цього слова? з одного боку, це-біологічна істота, здатана мислити, і водночас-комплекс усіх якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. одним словом-душа.
українська поетеса л.костенко назвала душу"єдиною державою".я впевнена, що лише з чистими як, як джерельна вода. сумлінням, добротою, щирістю ми зможемо збудувати найміцнішу у світі державу-людську душу!
Популярные вопросы