Ще одна стаття розходів нашого об’єднання – охорона оточуючого середовища.

;

яку людину можна вважати щасливою? матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто_ мобіль. щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. бо вірний друг — то найдорожчий скарб. а ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, ,— щаслива. і без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя. отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.

то в мене були б крила, які підносили б підносили мене високо в небо, де серед хмаринок літають пташки. саме так, я, як, і вони, була б окриленою і вільною. піді мною розтилівся б увесь світ. я летіла б назустріч сонцю, огинаючи всю землю. і коли на неї опустилася б ніч, темна, з безліччю маленьких зірочок, які насправді є великими, дальніми, таємничими планетами,я повернулася б назад. не була б я досить щасливою, якщо думала б тільки про себе. я дуже хотіла б комусь , щоб він і багато інших були щасливими разом зі мною.

за давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тягнеться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. не мали вони ні доброго ремесла, ні того, що зветься домом. єдине, що передавали вони в спадок своїм нащадкам,— це злодійське, грабіжницьке ремесло, вміння відбирати золото й скарби. бо шляхом тим часто проходили багаті каравани. і хоч як охороняли купці своє добро, але злодії-розбійники щоразу перехитряли їх, бо були великі мастаки на витівки. і всяк, хто їхав сюди, страшенно боявся попастися лиходіям до рук. навіть військо самого султана не могло встояти проти знахабнілих розбишак.і ось правителі того краю зібралися, щоб вирішити, як краще й швидше приборкати ватагу.

  пташка  красна  пір'ям,  а  соловей його кінчає. ,  у  людини, як і в  птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила,  красна  пташка своїм пір'ям,  а людина  — своїми знаннями.