Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними

очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева,

темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її,

задерев'яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало

відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх

українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя.

Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити...

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

— Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верес- кнув він.— Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному

дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «.під впливом інженери. згідно з якими

архітектурний стиль.»

— Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а

потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,—

на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

— Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

— Давно. З рік тому, у місті.

— Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов

до хати.

— Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину

Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся

напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на

стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

— Діти. мої. мабуть. до ранку не доживу.— з натугою вилітали з побілілих уст слова.— Довго я.

ходила. по цій землі. Живіть і ви. довго. Ікону бережіть. І вона. вас. оберігатиме.

1. Визначте тематичну приналежність тексту. Визначте характер тексту (описання,

повідомлення, міркування, репортаж тощо). Визначте стиль тексту (суспільно-науковий, науковий,

науково-популярний, художній, розмовний тощо).
2. Сформулюйте і запишіть тему, основні думки (думку кожної змістової частини) і
головну думку (основний зміст) тексту. Прогляньте текст і назвіть слова, що вживаються для
узагальнення сказаного або вказують на висновок.