Визначити члени речення та їх частини мови Широко, на кілька верстов, розметнувся сивий Дніпро, спокійно плинучи під сонцем до моря

якщо б я був чарівником, всю землю зробив би зеленої: дерева, луки, квіти, а зиму залишив би білою-білою. і в цьому красивому світі не було б бідних, злих, поганих людей. я всім дарував би здоров'я, гроші і тоді люди стали б добрими, чуйними, чуйними. а головне - зробив би так, щоб всі мертві встали з могил і без чарів стали б найкращими, тому що ті люди, які потрапили в пекло, дізналися б про страждання грішників на том світлі. от якщо я був би чарівником, то одним рухом руки стер би з лиця землі наркотики, алкоголь, сигарети, а замість них посадив би фруктові сади, щоб діти вдосталь наїдалися вітамінами, пили б завжди натуральні соки і росли б сильними і розумними. багато хто не вірить в загробне життя - я дивуюся таким. як можна думати, що людина зникає назавжди що завжди вірте богові, читайте біблію, не пийте, не паліть, бідним. тоді наше життя буде райської без чарів. здійсняться всі бажання і на цьому світі, і на том!

усе живе на нашiй плантi не може iснувати без води.воду завжди вважали джерелом усього живого. вода служила середовищем, в якому, в процесi еволюцii на нашiй планетi розвивалися рослини й тварини.встановився нерозривний зв,язок людини з водою , оскiлькi вода е постiйним учасником бiохiмiчних процесiв ,що вiдбуваються в живих органiзмах.вода е  визначальною для будь якоi живоi iстоти, а значить вода- це життя!

малюнок-ма-лю-нок(3 склади),[мал`унок]-7 букв,7 звукiв.

людське неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

люди, їх мі усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»

бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.