Твір. зимова казка в лісі. вживаючи односкладні речення

амріяний зимовий вечір. летить лапатий сніг. ліс принишк, спокійний і зачарований. зі аж моторошно стає. холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев,  і  знову тихо. тільки дерева сумно похилилися. гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув  біля пишної калини. а ясні,  тихі  зорі  світять над лісом. місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. здається, це вони на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. а вечір чаклуєє  свою чарівну казку  (л. гулюк).

так гарна.тому,що як би людина мала зле серце то у ии души було б зло,наглисть,жлобство.а у хорошои людини постийно хороши звички- доброзичливить,ця людина мае добре серце и добре видносится до людей.до людини з добрим серцем будуть видноситися добре и вона буде мати багато-багато

  нахвалявся мороз у лісі . холодних вітрів лютих хурделиць наказав їм мороз все живе виморозити, щоб нічого не залишилось, тільки сніг та лід.

      а вітри та хурделиці   й раді   такому наказу. почали вони лютувати безупину. все що зустрічали на своїй дорозі, перетворювали на лід та   замерзлі опудала.

      засмутилися звірі та птахи : налякали їх хурделиці, не можуть вийти навіть корму знайти для себе та свої дитинчат.дуже холодно без сонця та тепла. 

    та   ось прилетів здалеку грак, та почав розповідати про теплі краї та весну, що повинна невдовзі прийти. зраділи звірі, попрохали вони грака летіти назустріч весні,поквапити її .

    через деякий час стало тепліше пригрівати сонце, день став довшим і звірі й птахи   почали виходити зі своїх будинків.   міць холодних вітрів та хурделиць марніла,слабла.

        злякався старий мороз, що зовсім втратить могутність та владу. припало йому відступити.і біг він ,не обертаючись, в свої старі володіння, де вже давно його ніхто не боявся.