Виконати синтаксичний розбір речень. Часом у блакитній вишині пролітала біла хмара, або пролітала пташина, або ширяв над річкою шуліка, зірким оком вишукуючи здобич.

Дарма що серце чує гострий біль - я прагну знов у шторми й дальні рейси.

Погода стояла тепла та сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Мені здається: твої очі в мою душу світять з вишини.

І марили айстри в розкішнім півсні про трави шокові, про сонячні дні, - і в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в'януть, де вічна весна.
З ПІДКРЕСЛЕННЯМ!!

чи замислювалися ви над тим, що наші найменші друзі-собаки, коти, хом'яки-можуть теж хворіти і потребувати ?

  справді, маленьке кошенятко, яке вміє тільки нявчати, не може сказати і показати, де саме в нього болить. хто ж прийде їм на , хто дасть необхідні ліки чи зробить укол? ця справа ветеринара.

  я люблю тваринок. саме тому я вирішила присвятити своє життя ветеринарії і стати дуже гарним лікарем!

сонце сміється, усміхається, променіє

туман лягає, опускається, спочиває

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла

немає жодної людини, яка знала б усе на світі. спочатку ми вчимося ходити, потім  читати і писати. ми йдемо до школи і поринаємо у світ знань. вчителі  вчать нас бути чесними,працьовитими,добрими. у дорослому житті вчимося працювати, любити, виховувати своїх дітей. людина вчиться усе своє життя. її вчать книги,спілкування,саме життя.

треба вчитися і досягати своєї мети.

мі тоже такое писали