усю ніч ішов сніг.уранці, коли я вийшов з дому, зупинився мимоволі і оглянув двір.усі дерева були опушені снігом, і липи, тополі здавалися елементами фантастичного пейзажу.хтось давно посадив дві блакитні ялини - і вони виросли, їх ніхто не зрубав, якимось дивом вони уціліли.
знайомі алеї скверу, який веде до школи, засипав сніг, і вони були непролазні. але я наполегливо проклав шлях до школи сніговою цілиною. і раптом я зупинився. просто переді мною розгойдувався на гілці берізки поліетиленовий з-під води. в ньому було зроблено отвір, в який час від часу залітали синиці. на дні лежало насіння. мене здивувала годівниця. ще вчора її не було. годівниця була веселою. на одному з її боків було приклеєно саморобний малюнок з усміхненим обличчям. озирнувшись, я помітив таку саму годівницю і на горобині. її китиці, на яких лежав сніг, полум"яніли, а саму годівницю прикрашав малюнок: кумедна усміхнена мармиза. вітер розгойдував годівниці, і намальовані обличчя то зникали, то раптово з"являлися перед моїми очима.
"хтось потурбувався про птахів і про настрій перехожих",-подумав я.
цього дня у школі мені щастило. може, це через веселі годівниці, а може, ні
Популярные вопросы