Запишіть рецепт української страви, використовуючи неозначено-особові речення.

якщо хочеш щось мати, треба попрацювати.дарма ніколи нічого не дістається. наприклад, ти захотів пиріжків, але ж треба їх спекти, ти хочеш нову мобілку, але ще ж треба на неї заробити.

тож не барись, до праці берись!

розширенний словниковий запас, вживання займенників та синонімів

людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… а ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки галини матвієнко. народилася галина у львові. тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. а. кос-анатольського – опанувала гру на бандурі. цього року галина матвієнко стала випускницею історичного факультету львівського національного університету імені івана франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.

бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у і улюбленого інструменту. “людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана галина. тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. творити нові поетичні рядки надихає галину “переживання кожного слова”. напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує.