До ть потрібне коротке есе на тему "молодість це не вік людини а стан її душі"​

коли я стану батьком, то буду любити і поважати своїх дітей.я вважаю, що батьки повинні виховати не слухняну дитину, а самостійну та сильну духом дорослу людину.  

  я буду багато часу витрачати на своїх дітей. а якщо втомлюся, то хоча б поговорю з ними про їхні проблеми та негаразди. знаю, що це дуже важко, але й край необхідне. разом з сином будемо майструвати і лагодити хатнє та його іграшки. чим доросліше він буде ставати, тим більше часу ми зможемо проводити разом. але своб професію він обере сам.

  а якщо   буде донька, я буду займатися з нею спортом, щоб вона змогла себе захистити і без моєї . наприклад, будемо разом ходити до секції карате.

  я сподіваюся, що зможу стати гарним батьком для своїх дітей. 

гуманістичний підхід до формування особистості дитини як складова педагогіки. 

родное слово», заключает в себе много нового как в методе, так и в приемах ученья, а потому и не может обойтись без объяснений, которые были бы не на месте в книге для учеников. это побудило меня издать особую книжку для тех, кто хочет учить детей по «родному слову».  издавая такое руководство для учащих по «родному слову», я имел в виду не только школу, но и семью. у нас более, чем где-нибудь, распространено первоначальное обучение и дай бог, чтобы оно распространялось и улучшалось. осмотрев множество заграничных школ для малолетних детей, я вынес из этого осмотра полное убеждение, что первоначальное воспитание и ученье детей, по крайней мере, до 8-летнего и даже до 10-летнего возраста более на месте 

як  часто  ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? хіба для цього потрібно  дуже  багато?     треба хоча б трішки піклуватися один про одного,  у скрутну хвилину: не відвертатися від  немічних, дати надію хворим, простягнути руку і знедоленим, не бути байдужим  до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка  та взає  об‘єднують  людей. треба  із гордістю розмовляти рідною  мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме  мова  єднає  мільйони людей, є  краще  зрозуміти один одного.    а  головне – віддано  любити  свою батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя.  активно  приймати  участь  у житті  свого народу, прагнути нових  досягнень та впевнено долати труднощі.  лише тоді можна буде із  гордістю  сказати: «я,українець, - частинка своєї  великої  та  дружньої  української сім ї! »