ВПРАВА 194. Спишіть лише прості речення. Підкресліть у них граматичну основу. 1. Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки головки підняли (О. Олесь). 2. Соловейко на калині то
затихав, то щебетав (Т. Шевченко). 3. Весна прийшла так якось несподівано! Зима стояла мрійно до
пори. Вітри війнули з півдня. І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. Ще сніг ковтала повідь ши-
роченна, і рала ждав іще тужавий лан... Уже в дітей порожевіли личка. Уже дощем надихалась рілля.
І скрізь трава, травиченька, травичка! І сонце сипле квіти, як з бриля (Л. Костенко). 4. Чорнолісся
п'янко духмянить доспілою суницею (М. Стельмах). 5. Вечірнє сонце, дякую за день!.. (Л. Костенко).
6. Спрoсoння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава (В. Сосюра). 7. Ще пароплав-
чики чаділи, наче праски, ще ми шукали крем'яхи в піску, — на пограниччі дійсності і казки стояв той
Дім за хмарами бузку (Л. Костенко).​

~Соловейко на калині то

затихав, то щебетав. (підмет - соловейко, однорідні присудки - затихав, щебетав).

~Весна прийшла так якось несподівано! (підмет - весна, присудок - прийшла).

~Зима стояла мрійно до

пори. (підмет - зима, присудок - стояла).

~Вітри війнули з півдня. (підмет - вітри, присудок - війнули).

~І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. (підмет - вона, присудок - з' їхала).

~Уже в дітей порожевіли личка. (підмет - личка, присудок - порожевіли).

~Уже дощем надихалась рілля.(підмет - рілля, присудок - надихалась).

~І сонце сипле квіти, як з бриля. (підмет - сонце, присудок - сипле).

~І скрізь трава, травиченька, травичка! (однорідні підмети - трава, травиченька, травичка).

~Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. (підмет - Чорнолісся, присудок - духмянить).

~Вечірнє сонце, дякую за день!..(присудок - дякую).

вишивка це символ україни.він дуже поширений у нашій країні.вона виготовляеться власноруч.ми прикрашаемо вишивку .. рушники,на подушках,сорочка,спідниця.це саме гарна робота коли я бачив(бачила).

я вважаю,що людству треба  оберігати природу тому,що вони її забруднювали, знищували ліси багато часу.

люди не помічають,як природа тускніє. все гине навкруги і не залишається навіть маленької надії,щоб наші послідуючи покоління її побачли такою  гарною,якою вона є.тому,що вонажива,як ми з вами ,і вона хворіє і помирає.якщо її не оберігати то вона загине і не буде радувати людське око і людині не  буде приємно знаходитись у такому середовищі.

отже, людям треба замислитись над своїми вчинками і виправляти свої помилки,оберігати рідну природу,  і перед тим,як щось робити, людина повинна замислитись над своїми діями і які наслідки можуть призвести до !