Провідміняти числівники 2 897, 6\8, 2014-й

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!

[у з л' і с' а]

[с т о й і т']

  1) вітер січе в обличчя. намело снігу. важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. але вони не дуже журяться. весело цвірінькуючи,хвилясто пролетіла зграйка жвавих красунів-щигликів,чижів і коноплянок. помчали десь на лопухах, вільхаї чи берізках поснідати насіннячком. 2) а яке гарне деревце горобини! ніби його прикрасили ,як новорічну ялинку. чудові,спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. 3) до чого ж красиві пташки! це наші зимові гості. вони прилітають до нас гостювати та поласувати смачними горобин . 1,2,3-це обзаці

як  часто  ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? хіба для цього потрібно  дуже  багато?     треба хоча б трішки піклуватися один про одного,  у скрутну хвилину: не відвертатися від  немічних, дати надію хворим, простягнути руку і знедоленим, не бути байдужим  до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка  та взає  об‘єднують  людей. треба  із гордістю розмовляти рідною  мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме  мова  єднає  мільйони людей, є  краще  зрозуміти один одного.    а  головне – віддано  любити  свою батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя.  активно  приймати  участь  у житті  свого народу, прагнути нових  досягнень та впевнено долати труднощі.  лише тоді можна буде із  гордістю  сказати: «я,українець, - частинка своєї  великої  та  дружньої  української сім ї! »