Розібрати слова за будовою робітниця, перепустки, заручитися, розщедритися, босоніж, мимохід, спів, київський, козатсво

малюнок  -о=о-о-

ясний  =о--о=

`ящик [й `а ш ч и к ] , 4б.,6зв., 2скл.

ідкритий,нагол.

2скл., - закр.,ненагол.

я [й, а ]

[й] - приг.,дзв.,м"як.

[а] - гол.,нагол.

щ [ш,ч]

[ш] - приг.,твер.,глух.,шипл.

[ч] - приг., тв.,глух.,шипл.

и[и] - гол.,ненагол.

к[к] - приг.,тв.,глух.

щ`астя [ш ч `а с т`  a ] - 5б.,6зв., 2скл.

1скл., - відкр.,нагол.

2скл., - відкр., ненагол.

щ[ш],[ч]

[ш] - приг.,тв.,глух.,шипл.

[ч] - приг.,тв.,глух.,шипл.

а[a] - гол.,нагол.

с[с] - приг.,тв.,глух.,шипл.

т[т`] - приг.,м"як.

я [a] - гол.,ненагол.

українці - дуже щирий, гостинний, доброзичливий, терплячий народ. багато незгод випало на йогодолю, але він завжди знаходив сили, щоб подолати їх.а що було б, якби всі українці були як одна сім'я? мабуть, тоді наша країна була б міцною,  згуртованою, розвиненою, стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами.кожен українець турбувався б про стабільність своєї батьківщини, адже в сім'ї кожен піклується про добробут всієї ї родини.покращали б умови життя. в країні не було б жебраків, безхатченків, українці не виїздили б за кордон в пошуках роботи. всі б працювали для розвитку своєї країни, бо кожен відчував підтримку іншого.стало б чистіше навколишнє середовище. ми б забули про екологічні проблеми, перестали хворіти, більше посміхались один одному.отже, якби українці були як одна сім'я, то наша країна стала б країною-садом.

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла