Завдання I + схема до кожного речення!

і. речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, розповідне, неокличне.

тоді - коли? обставина, прислівник

ніхто- хто? підмет, займенник

не чув - що робив? присудок, дієслово

не - заперечна частка, не є членом речення

про - прийменник, не є членом речення

перетворення - що? додаток, іменник

природи - чого? додаток, іменник.

або    в золотому саду - поширена обставина місця.

іі. речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, питальне, неокличне.

ви - хто? підмет, займенник

бачили - що робили? присудок, дієслово

міста - що? додаток, іменник

золотому - якому? означення, прикметник

в саду - де? обставина, іменник

в - прийменник, не є членом речення

ііі.    речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, розповідне, неокличне.

тепла - яка? означення прикметник

осінь- що? підмет, іменник

тихо - як? прислівник, обставина

ступає - що робить? присудок, дієслово

вулицями - чим? додаток, іменник

києва - чого? додаток, іменник

або вулицями києва - поширена обставина місця.

як я зустрів свого друга?

мої матуся та тато казали часто про своїх друзів: "ми з ними пуд солі з'їли". я розумів, що цей вираз говорить про те, що мої батьки разом зі своїми друзями були у різних складних ситуаціях і залишилися після цього в гарних стосунках. мені здавалося, що друзями можна бути і без "поїдання солі".

але одного разу я зрозумів, чому мої батьки називали таких друзів справжніми.

діло було так. був самий звичайний день, котрий ничим не відрізнявся від інших днів, коли ти з ранку прокидаєшься та йдешь до школи, вчишься, додому та знов такий собі звичайний день. так було і цього разу. коли закінчилися уроки, мені мій приятель сергій запропонував разом йти додому. ми часто так робили, коли уроки у нас закінчувалися в один час.  для мене це було зручно, тому що по дорозі було  весело, ми йшли, розмовляли, сміялися. але цього разу, ледь ми відійшли від школи, нас зупинили декілька хлопців та  почали затівати сварку, але, мабуть, не подобався із нас двох цим хлопцям лише я, і вони запропонували моєму другові йти своєю дорогою, лишивши мене з ними. сергій нікуди не пішов, став поруч зі мною і сказав, що він не кидає своїх друзів у біді. нам тоді не довелося дратися, тому що хлопців розігнав сусід, котрий проходив поруч. але в той час, коли сергій мене не залишив самого, а став поруч, я зрозумів, що зустрів  справжнього друга, з котрим ми вже з'їли малесенький  горшик солі. тепер я розумію батьків, коли вони на моє смішне  питання, як вони зрозуміли, що поруч з ними ті, з ким треба їсти соль, відповідали, що  мені душа сама підкаже, коли я зустріну справжнього друга. от моя душа тоді з п'яток і підказала мені про сергі 

гостинність - це турбота, виявлена по відношенню до гостя, або до клієнта (в кафе чи ресторані)

якби всі українці були як одна сім'я ми жили б мирно.в країні було б менше убивств, крадіжок, хуліганств, тероризму.люди б один одному , усім було б затишно.увесь український народ б жив як одна велика, дружня і щаслива сім'я, де завжди буде панувати спокій та раді!