Розбір речення:
На мою думку, щасливими стають ті, хто за жодних обставин не опускає руки. ​

детально про природу.

ось, кажуть, на вогонь і воду можна дивитися нескінченно.  а звертали ви увагу на те, як квітка розпускається рано вранці? прокиньтеся раніше і ви знайдете це прекрасну мить.запевняю, вашому здивуванню не буде кінця, і вам не захочеться щоб це коли-небудь закінчилося.  а пишність скель? їх величавість вражає, висота притягує.  вершина обіцяє безмежне щастя.  прозора вода річки змушує вірити в русалок.а поле ромашок?   уявляєте гектари ромашок, до самого горизонту одні ромашки.  хочеться бігти по цьому полю, відчуваючи як вітер обіймає своїм теплом.  а гроза?   така, що аж скла тріщать.  і злива.  краплі такі великі, що, здається, це хтось із відра вихлюпує на вас воду.  і таке приємне полегшення небес після дощу.  з'являється сонце, таке яскраве і кличе вас пограти з ним, обіцяючи зігріти й приголубити.  його обіцянки - ніколи більше не пропадати.могутня верба кличе відпочити в її тіні.  під гілками так прохолодно і затишно, що хочеться залишитися тут жити назавжди   і ніч.  вовк, який співає колискову місяці.  таємничі і далекі зірки дозволяють доторкнутися до них.  цвіркуни вас присипляють, обіцяючи що завтрашній день буде не менш насичений ніж сьогоднішній!

  обозначает     звук йа

ковтати слину- чогось дуже хотіти,

обсушити сльози - заспокоїтись, припинити сумувати за чимось,

порости травою - забути і більш не згадувати про якісь події,

як хто на сто коней висадив - хто небудь перебуває в піднесеному настрої

первый листопад              (сочинение-описание)              деревья спят. до последних минут клен удерживал свои засохшие, сморщенные, но еще живые листья. до последних минут в дождь и непогоду он ждал солнечного луча, борясь с осенью, и наконец дождался, но уже было поздно. осень все сильнее и сильнее брала в свои руки власть над землей.              клен засыпал. "до следующей весны", - пел один листок другому, оставляя ветку клена и плавно паря вниз, освещенный солнечными лучами. но вот ветер закружил один листок, и он, то поднимаясь вверх, то опускаясь так низко к земле, что, казалось, сейчас упадет, перелетел к совсем незнакомому ему дереву. и теперь ему скучно. но не прошло и одной минуты, как вдруг к нему подлетел листок березки, стоявшей рядом с кленом, с которого сорвался первый листок. и сейчас листок клена доволен, ведь у него появился друг, и он не один. куда ни посмотришь - всюду летят листья, переливаясь осенними красками на солнце. вот и наступил первый листопад осени. может : )!