Випишіть подані іменники 1 та 2 відмін у три колони за 1) тверда 2) м’яка 3) мішана Вжиток, тирса, озеленювач, квітникар, столяр, картяр, настрій, ожеледиця, днище, скельце, отвір, лящ, втеча, стаж, секретар, лялька, тягач.

Тверда група: вжиток, тирса, столяр, отвір, лялька.  

М'яка група: квітникар, настрій, ожеледиця, скельце, секретар.

Мішана група: озеленювач, картяр, днище, лящ, втеча, страж, тягач.

моя улюблена пора року (твір-роздум)                 я помітила, що у кожної людини своя улюблена пора року.         багато хто любить весну, дехто — літо. це зрозуміло. навесні прокидається природа, щодня стає дедалі тепліше й тепліше. розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи.         мало хто любить зиму. за що? я , за її красу. так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! а новий рік! хіба є такі, хто не любить це свято? у кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки.         а мені понад усі пори року подобається осінь. із самого початку — тепла, ласкава і сумна. і потім, коли починається листопад. восени добре підбивати підсумки, планувати майбутнє. мені дуже близькі рядки поезії олександра сергійовича пушкіна:                 унылая пора! очей очарованье,         приятна мне твоя прощальная краса —         люблю я пышное природы увяданье,         в багрец и в золото одетые                 ні, все ж таки найкраща пора року — це осінь!

описати поняття «щастя» неможливо, можна описати відчуття, відчуття, етан. відчуття щастя може виражатися ледве помітно, коли подивишся в очі людини, а вони випромінюють радість, захоплення. або ж «відверте» щастя, коли людина здатна полетіти, злетіти до хмар, обійняти всю землю. буває щастя, коли отримав те, чого давно бажав. а буває, коли побачив захід неймовірних фарб або веселку в півнеба. людина — дивне створення. він може роками пам'ятати погане, а хороше забути наступного ж дня. тоді як такій людині представляється історія його життя? як суцільний кошмар, одні образи і неприємності, розчарування і хвороби. навіщо тоді такій людині дано життя? він «коваль свого щастя», він творець своєї обителі, він художник, який забарвлює мир своїми фарбами, він творець свого кола друзів. на що ж він скаржиться? у іншої людини, здавалося б, нічого не немає, він не обріс матеріальними цінностями, не влаштував свій побут, але душа його співає, він відкритий, він вміщає весь світ і готовий поділитися тим, що доступно всім, потрібно тільки уміти бачити і відчувати. чому, наприклад, старість виглядає так по-різному? одна літня людина вічно в суєті, турботах, йому цікаво жити, він поспішає обмінятися з життям враженнями, він виглядає молодо, від нього заряджаєш здоровою енергією. а інший — пенсіонер, у вічній заздрості до молодості, що нічого не встиг, недоробив, недобудував, неполюбляв. а хто заважає робити це зараз? адже роки йдуть, і ти ще живеш! пішла молодість і зрілість, прийшла мудра, добра старість. чому одних людей похилого віку люблять, інших немає? одного побачиш на вулиці і закохуєшся, а від іншого біжиш, стрімголов. щастя доступне в будь-якому віці. наскільки багатий внутрішній світ людини, настільки і різноманітне відчуття щастя. якщо малюк кричить від того, що він хоче морозива, в результаті виснажені батьки купують йому жадане «ескімо». чи щасливий малюк? ні, хоча на його обличчі читається явне задоволення. він просто отримав той солодкий шматочок, який хотів, а його батьки згодом лікуватимуть його ангіну або не зможуть купити хліб, оскільки гроші витрачені на солодкість. щастя повинне бути об'ємним. якщо воно стосується тебе одним боком, то іншим сполучає тебе з тим, що викликає радість. наприклад, сонце — це щастя: воно обігріває мільярди людей, показує мир в своїх променях. воно одне на всіх. тому ніж більше людей охоплено цим неймовірним відчуттям, тим багатше вони проживатимуть свої життя, ділячись ним з тими, що оточують.