Складіть письмовий діалог за однією ситуацією: 1.Ви зустрілись зі спонсором що відремонтував ваш клас?

без мови народу неіснувало ідна мова,це як рідний край.без мови багато чого б ми не змогли

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".

прийшла осінь. птахи відлітають у теплі краї. все частіше йдуть дощі. все змінилося   навкруги. дерева перевдяглися в різнокольорове листя. осінь багата на фарби. тут   розпласталися по паркану червоні лапи вінограду з фіолетовими . жовто-зелена   горобина з яскраво-червоними гронами стоїть в очікуванні птахів, що прилетять поласуватися ними.. лише ялинки та сосни залишаються зеленими. вони ніби не відчувають, що прийшли останні теплі дні. 

багата осінь на барви та врожай. я дуже люблю ранню осінь. 

«жаргон- речь, какой- нибудь социальной или иной объединенной общими интересами группы, содержащая много отличительных от общего языка, в том числе искусственных, иногда условных слов или выражений» [ожегов с. и. 1984: 163] «жаргон (франц. jargon) – социальная разновидность речи, характеризующаяся профессиональной (нередко экспрессивно переосмысленной) лексикой и фразеологией общенародного языка.жаргон является принадлежностью относительно открытых социальных и профессиональных групп людей, объединенных общностью интересов, привычек, занятий, социального положения и т. п. в нестрого терминологическом смысле слово «жаргон» употребляется для обозначения искаженной, вульгарной, неправильной речи. в отличие от арго, жаргон в своем оформлении в целом отталкивается от языка, являясь как бы социальным диалектом определенной возрастной общности людей или «профессиональной» корпорации. в отличие от территориальных диалектов, жаргон не обладает собственной фонетической и грамматической системой. примерами могут быть студенческий и школьный жаргон.лексика жаргона строится на базе языка путем переосмысления, метафоризации, звукового искажения.жаргон включает «арготическую» часть (т.е. профессиональную лексику, связанную с общим занятием, деятельностью) и «общебытовой словарь» (экспрессивная лексика обиходно- бытового общения). слова и выражения жаргонной речи, используемые за пределами жаргона, называются жаргонизмами. жаргонизмы как элементы социально- стилевых разновидностей речи используются в языке художественной для реалистического изображения различных социальных групп и категорий людей, а также в характерологических и стилистических целях при художественных переводах иноязычных авторов.