тисячі літ живе народ наш на прекрасній землі. скільки було заздрісних ворогів які хотіли зіпхнути його з цієї землі знищити пустити в непам'ять! а він стояв уперто непохитна вороги ж гинули безслідно.​

калина - символ україни. як багато пишуть поети про цей символ. навесні і восени калина завсім різна.на весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними . цвіте калина білими суцвіттями. милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. за літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. восени калина  чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. ягідки калини кислі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.

“дружба — главное чудо всегда, сто открытий для всех нас таящее. и любая беда — не беда, если рядом друзья настоящие! ”

в дружном коллективе видят не только и не столько недостатки, а главное, видят достоинства друг друга.

давайте поучимся замечать хорошее (положительное) у своих одноклассников. а вам в этом “волшебный стул”.

на “волшебный стул” приглашается один из участников игры: как только он садится, “высвечиваются” и становятся очевидными только все его достоинства; присутствующие рассказывают о том, что видят их глаза: называют качества (умный, добрый, ; поведенческие характеристики (он всегда , к нему можно обратиться с ; говорят о внешних достоинствах, например: красивые волосы.

(“волшебный стул” позволяет говорить о товарище как бы со стороны, придает элемент таинственности игре, на ребенка смотрят как бы впервые.

эти детям обрести уверенность в себе, позволяют осознать себя как носителя достоинств, изменяют положение ребенка в классе, переориентируют внимание детей с “недостатков” на “достоинства”).

неологізми - це нові слова, найпоширеніі в науці й техніці

мова - це найцінніший скарб, її не можна ні з чим зрівняти. вона це джерело, яке ллється в наші світлі голови і втамовує нашу розумову спрагу.завдяки мові ми спілкуємося, за неї ми пристосовуємось до сьогоднішнього життя. словом можна вознести до небес, словом можна також і вбити. недарма кажуть "слово не горобець - вилетить не спіймаєш", ми повинні цінити мову, і розуміти, що й кому ми говоримо.я не уявляю свого життя, якби я була б німою, адже мова це колискова життя.