Складнопідрядним реченням з неоднорідною підрядністю є речення
А Це буде там, де залізниця біжить, дзвенить кругом села, де у вечорах завод іскриться, де рідні і трава, і птиці, де наша юність протекла.
Б Осінній ранок прислухається, як на городах шерехтять постарілі соняхи, як у садах гупають яблука, як на річці тривожиться перелітна птиця.
В Зеленоочка ж забула вже й про мурашник, бо побачила маленького, але дуже серйозного жучка, який так уперто перелазив через бадилину, що весь час із неї скочувався і перекидався на спину.
Г Якщо ти людина, не називай людиною того, хто не дбає про народ.
Д Хотіла б я піснею стати у сюю хвилини ясну, щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луну.

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

важко знайти більш відповідальну і важливу професію, ніж вчитель.

вчителя ніби й не збирають літаки та автомобілі, не оперують у лікарнях, але від їх праці залежить також ким стануть їхні вихованці. чи зможуть вони їм привити милосердя та вірність чи навчать зраді та егоізму. вчитель, особливо перший, як мати. він- авторитет і вихователь.

  вчителя навчають нас читати, писати, думати. де знаходиться північна америка? як проходить струм по проводах? що робити у разі небезпеки?

  цьому та багато чому ще навчає нас вчитель. це дуже важлива професія. 

смійец: а, вокзал, казка, розумний, шч"ирий, послан": а, джерело

була похмура осінь. падав дрібний дощик. він так падав, з таким звуком, наче перлини розсипаються. світилосонечко. коли падав дощ, переливалися від сонця смужки туману. дощик щось мені шепотів. він говорив мені щосьсумне. я розуміла. він сказав мені, що осінь настала, що сумно мені, дощику. птахи не співають, і мені, дощику, дужесумно. мені стало шкода дощику. сонце заспокоювало мене. бідний дощик! перлини падали і падали сонце зайшлоі ще сумніше стало. дощик пройшов. і я пішла додому. і дощик мені хмаринкою , як рукою. ось яка буваєсумна осінь.