Відокремлюється означення у всіх реченнях окрім (деякі розділові знаки опущено)
А. Біліє розквітла гречка де-не-де підсилена волошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею, а в ній зрідка прокочується бджолиний звук.
Б. „Запам‘ятайте, - говорив учитель, - Вітчизна починається з берізки посадженої своїми руками, з прозорої водиці зі струмочка, що протікає поруч із вашим домом“.
В. Картоплі по пояс густі непролазні.
Г. Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
Д. Намита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

у моєму розумінні все життя людина вчиться.тому, що неосвітчений з тобою нецікаво розмовляти, ті мало розумієш у розмова навколишніх людей.потрібно вчитися, щоб тебе поважали.усе життя людина вчиться починаючи від першого слова

людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… а ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки галини матвієнко. народилася галина у львові. тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. а. кос-анатольського – опанувала гру на бандурі. цього року галина матвієнко стала випускницею історичного факультету львівського національного університету імені івана франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.

бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у і улюбленого інструменту. “людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана галина. тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. творити нові поетичні рядки надихає галину “переживання кожного слова”. напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.

улітку на нашому городі ,зазираючи у нескінченну глибінь блакитного неба ,купаючись у променях яскравого сонця ,квітнуть соняшники.підіймаючись над іншими рослинами,вони наче прагнуть злетіти до хмар і привітатись з сонечком,приєднатись до ньго адже вони так на нього схожі.існує чимало легенд і розповідів про соняшник ,адже вони так схожі між собою,ця чудернацька рослина з красивим жовтим кольором і чудернацькою короною.

тюрма навіть вночі випромінювала світло. зловісний тиран не міг від цього заснути. його ненависний погляд, як би міг, вбив би доблесного джакомо. жорстокий диктатор наказав стратити хлопця. але в палаці знайшлися совісні люди, які втікти з в'язниці. учасники втечі разом зі звільненим здійняли повстання, оточили палац і повалили диктатора. додому всі поверталися радісні та щасливі.