зайки умаляю очень нужно ​

я дуже люблю екскурсії.багато чула про старий ботанічний сад у києві.там ростуть рідкісні дерева.є теплиці із саджанцями.наш клас на канікулах поїде туди на екскурсію.я хочу побачити клени різних сортів,розкішні магнолії,голубі ялини,рослини з червоної книги україни.екскурсія нам розкаже про історію створення ботанічного саду,видатних людей,що долучились до цього.після екскурсії пожна придбати саджанці деяких рослин.я мрію виростити таку рослину на згадку про цікаву екскурсію.

якщо торішній січень був тепліший, то нинішній буде холодніше.

перший сніг щільний і мокрий - на вологе літо, сухий і легкий - на сухое

птахи — перші й найбільш надійні помічники людини у винищенні шкідливих комах та їхніх личинок. якщо ми будемо берегти комахоїдних птахів, у нас завжди буде вели­чезна армія невтомних працівників, які захищатимуть ліси й сади від шкідливих комах. щоб зберегти наших крилатих друзів, треба насамперед не знищувати їх самих, а також не чіпати їхні гнізда та яйця.

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.